Сьогодні вам належить вивчити порядок проведення чайної церемонії, — сказав вчитель і дав своїм учням сувій, у якому були описані тонкощі чайної церемонії.

Учні поринули в читання, а вчитель пішов у парк і просидів там цілий день, молячись і розмірковуючи про життя. Учні встигли обговорити та вивчити практично все, що було записано на сувої. Нарешті вчитель повернувся і запитав їх про те, що їм вдалося взнати.

- Ось що ми дізналися про чай, напій богів. «Білий журавель миє голову» — це означає, прогрій чайник окропом! — з гордістю сказав перший учень.

- «Бодхісаттва входить до палацу» — це означає, поклади чай у чайник, — додав другий. — «Струмінь гріє чайник» — це означає, киплячою водою залий чайник, — підхопив третій.

Так учні один за одним переказали вчителеві всі подробиці чайної церемонії. Лише останній учень нічого не сказав. Він просто взяв чайник, заварив у ньому чай за всіма правилами чайної церемонії, а потім напоїв вчителя смачним напоєм.

- Твоя розповідь мені здалася найкращою, — похвалив його вчитель. — Ти порадував мене і прекрасним чаєм, і тим, що збагнув важливе правило: «Говори не про те, що прочитав, а про те, що зрозумів».

- Вчитель, але цей учень взагалі нічого не сказав, — зауважив хтось.

- Так, це так, — погодився учитель. — Просто іноді справи говорять куди гучніше за будь-які слова…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.