Чуючи слово «Раджастан», чи не кожен індієць починає уявляти безводну пустелю, прохолодне озеро, неприступні гори і обов'язково коней марварі.

Дивовижна природа Раджстану, особливо у провінції Марвар (сучасний Джадпур). Дивовижні коні марварійської породи, що поєднують у собі витонченість та витривалість. Марварі — дуже давня порода коней, яка вперше була описана ще в священних книгах як кінь, сісти на який могли тільки представники касти Кшатрії — великі воїни та царі.

Історія цієї унікальної за своїми якостями породи коней тісно пов'язана з історією раджпутів — етно-станової групи, що населяла Західну Індію в Середньовіччі. За переказами, марварійська порода коней виникла, «коли океан спінювався нектаром богів… у часи, коли коні були вітрами».

Виведенням ідеального військового коня займався клан раджпутів Ратхор. Взявши за основу красу, стійкість, інтелект та неймовірну відданість місцевих коней, войовничий клан протягом століть створював коней марварі спеціально для боїв у пустелі. Селекція велася дуже строго, завдяки чому було виведено тварину, здатну виживати в безплідних землях, харчуючись лише мізерною пустельною рослинністю, переносити спеку і холод, тривалий час обходитися без води і при цьому долати великі відстані на високій швидкості.

Кому пощастило побувати в Раджстані, той, напевно, в Міському палаці звернув увагу на картину, яка зняла велику битву Махарани Пратапа з клану раджпутів з армією імперії Великих Моголів під проводом Акбара.

За історичними описами, раджпути більшістю перемог завдячують військовій хитрощі. Так, наприклад, їхні воїни одягали на своїх бойових коней марварі фальшиві слонові хоботи. Як би безглуздо це сьогодні не звучало, але цей метод діяв майже безвідмовно. Завдяки такому «камуфляжу» бойові слони супротивника приймали ряжених коней за слонят і відмовлялися їх атакувати! Тим часом добре навчений кінь марварі примудрявся ставати передніми ногами на лоб слона, а вершник вражав погонича списом. У Середньовіччі така спеціально навчена кавалерія налічувала близько 50 тисяч вершників.

Втім, битва, зображена на картині 1576 року, закінчилася для раджпутів поразкою. Але, попри це, середньовічний героїчний епос оспівав не хоробрість переможця, а відданість коней марварі вершникам армії Марвара.

Перекази свідчать, що кінь Пратапа на ім'я Четак був поранений бивнем слона в задню ногу, але продовжував нести свого правителя у сідлі на трьох здорових ногах. І тільки коли поле бою залишилося позаду і небезпека для вершника минула, кінь знесилено впав на землю. Відомо, що коні марварі ніколи не кидали поранених вершників на полі бою, а залишалися вірними їм до кінця, охороняючи їх і відганяючи від них ворогів.

Сьогодні збереженням породи марварі займається спеціальне урядове відомство спільно з асоціацією заводчиків породи, завдяки чому кількість коней марварі в Індії з кожним роком збільшується.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.