Часом, повертаючись у своїх спогадах до подорожі Австралією та Новою Зеландією, мимоволі порівнюю враження, що залишилися від цих далеких і загадкових країн. І при цьому часто роблю вибір на користь Нової Зеландії. Розумію, що все є суб'єктивним. Визнаю, що можу помилятися. І все-таки і природа, і люди, і тварини у цих моїх спогадах щоразу підкидають аргументи, що підкреслюють новозеландську унікальність у всьому.

Втім, мені не хотілося б зараз вдаватися до цих пам'ятних подробиць. До того ж, адже і в Австралії ми з дружиною та маленьким тоді ще сином встигли побачити чимало цікавого та дізнатися чимало захоплюючого з історії континенту, який ще називають Зеленим. Ось лише один вельми незвичайний штрих, розказаний нам досвідченим гідом, добре відомим на Золотому узбережжі.

Виявляється, сотні років корінні мешканці Зеленого континенту обходилися без коней, про існування яких просто не підозрювали. Коней, як і овець, привезли сюди європейські переселенці, які у пошуках кращої частки одного разу висадилися на берегах Австралії та влаштувалися тут назавжди. Місцеві дослідники стверджують, що якби не «нашестя» європейців, не з'явилися б в Австралії й легендарні брамбі — коні, яких вважають дикими.

Насправді ж це нащадки коней, які привезли європейці. Поступово величезні табуни брамбі заселили північну та центральну частини країни.

Ще на початку XX століття фермери відловлювали диких коней, об'їжджали та одомашнювали їх. Однак згодом австралійці почали сильно їх недолюблювати, вважаючи цих коней злісними шкідниками. Справа в тому, що вільні брамбі, зрідка роблячи набіги на фермерські господарства, вривалися в людські житла, поїдали корм, призначений для худоби. А часом і зовсім громили все, що чинилося на їхньому шляху.

Деякі австралійці вважають, що таким чином брамбі намагаються нагадати людям про ті часи, коли вони жили з ними пліч-о-пліч, коли були улюбленими домашніми тваринами і приносили користь, без якої людям доводилося б жити як нелегко. Нинішня доля цих коней виглядає дуже сумною. У 1960-х роках їх почали відстрілювати. Отже, нині брамбі, по суті, опинилися на межі вимирання. І зустріти їх у вільній природі вже вважається великим успіхом.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.