Багатьом любителям великого тенісу добре відомо про те, що найпрестижнішим у світі турніром для національних збірних вважається Кубок Девіса. При цьому, напевно, мало хто знає, на честь кого цей турнір названо.

Дуайт Девіс народився 5 липня 1879 року в Сент-Луїсі (штат Міссурі, США) в сім'ї успішного комерсанта, представника англійського роду аристократів, які прибули до Нового Світу і зуміли зробити мільйонний статки на банківських операціях та оптової торгівлі галантереєю. Після закінчення Академії Сміта в Сент-Луїсі юний Дуайт Девіс вступив до Гарвардського університету на економічний факультет, який закінчив у 1900 році.

Вже на першому курсі він серйозно захопився тенісом. Тенісу Девіс приділяв так багато часу, що це позначилося на його успішності і його навіть залишили на другий рік. Взагалі Дуайт по життю був досить стриманою людиною, що проте не заважало йому на корті сповідувати агресивний стиль гри, і це, кажуть, в цілому дозволяло йому добиватися високих результатів.

Дуайт Девіс із 1898 по 1901 роки входив у топ-10 США, а 1899−1900 роках навіть був другою ракеткою країни. Незважаючи на помітні успіхи на кортах, він став відомий усьому світу завдяки своїй ініціативі проведення командного Світового чемпіонату з тенісу, який після смерті організатора отримав назву Кубок Девіса.

А почалося все з витівки Девіса провести матчеву зустріч зі знайомими тенісистами з Англії. У 1899 році студент Гарвардського університету Дуайт Девіс запросив під час канікул своїх англійських друзів у гості із пропозицією зіграти матчеву зустріч зі збірною Бостона. Сюрпризом для учасників цього матчу став приз — срібна чаша вагою 6,152 кілограми. За її виготовлення Дуайт заплатив 750 доларів (сума на той час велика) американської компанії William B. Durgin Cо з Конкорду. Через товсту і широку ніжку чашу часто називають 'салатницею'. Потрібно сказати, що ювеліри, які виготовили чашу, виявилися високими фахівцями. Через сто років їхній виріб не втратив ні блиску, ні презентабельного вигляду.

Після 1902 року турніри почали проводитися щорічно. Спочатку імена переможців турніру гравірувалися прямо на кубку. Але до 1920 вільного місця не залишилося. Тоді Девіс витратив ще 400 доларів на виготовлення дерев'яної підставки зі срібними пластинами для гравіювання переможців та срібного підносу під кубок. Згодом, коли не залишилося і вільних пластин, була замовлена наступна підставка. Наразі кубок стоїть на трьох секціях постаменту, що нагадує великий весільний торт. Слід зазначити, що він є одним із найстаріших спортивних призів у світі.

У Першу світову війну, отримавши військову підготовку в Платтсбурзькому військовому таборі для бізнесменів, Девіс у званні капітана воював у піхоті біля Франції. За мужність уже майор Дуайт Девіс був удостоєний найвищої військової нагороди — Хрестом «За видатні заслуги». А завершив він військову службу у званні полковника.

Вершиною ж кар'єри для Девіса стала посада військового міністра, яку він обіймав з 1925 по 1929 рік під час президентства Калвіна Куліджа і посаду генерал-губернатора Філіппін, яку отримав уже від президента Герберта Гувера. Багатьом, напевно, навіть не доводилося чути про цих президентів, бо їхніх портретів ніколи не було на знайомих усьому світі доларових купюрах. Натомість прізвище Девіса відоме навіть тим, хто далекий від світу тенісу.

Цікавий випадок стався з Дуайтом Девісом у липні 1932 року, коли він приїхав до Парижа на фінал заснованого ним турніру (зустрічалися тоді команди Франції та США). Американський посол запропонував йому відвідати сесію Палати депутатів Національних зборів Франції, де гостю надали місце у глибині зали за колоною. Посол представив Дуайта Девіса як генерал-губернатора Філіппін. Депутати не відреагували. Посол додав, що Девіс — колишній військовий міністр США. Але це не справило жодного враження. Коли ж посол повідомив: «Це той самий мсьє Девіс, який заснував кубок Девіса», зал піднявся і вибухнув бурхливими оплесками.

Декілька років потому Дуайт, розповідаючи цю історію в колі своєї сім'ї, зауважив: 'Ну, тепер ви знаєте, що є найголовнішим досягненням у моєму житті'.

Дуайт Девіс помер у 66-річному віці у Вашингтоні 28 листопада 1945 року і був похований на Арлінгтонському національному цвинтарі.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.