Дивлячись на цю рідкісну роботу іспанських майстрів, подаровану свого часу нашому музею Борисом Тодуровим, згадую не лише про добре серце видатного українського кардіохірурга, а ще й про історію кохання героїні цієї порцелянової композиції. Історію довгого подружнього життя, не заплямованого скандалами, характерними для багатьох королівських династій. Хоча, як відомо, «жовта» преса часом й намагалася звинуватити в чомусь Філіпа, проте доказів жодного разу не надавала.

Це була красива історія щирих відносин, побудованих на мудрості королеви Єлизавети II та самозреченні принца Філіпа. Адже ж відомо, як непросто було успішному морському офіцеру, який пройшов війну і якому світила карколомна кар'єра, зректися своїх планів і стати, по суті, тінню королеви.

У цій історії все здавалося неймовірним. Випадкове знайомство у Королівському військово-морському коледжі, де проходив службу молодий Філіп, а 13-річна Єлизавета відвідувала його з візитом, переросло у несподівану дружбу. Під час війни їхні почуття ще більше зміцніли. Філіп брав участь у морських боях, Єлизавета писала йому ніжні листи підтримки. Юнацьке захоплення спалахнуло з новою силою, коли Філіп повернувся з війни. Молодий, статний, високий красень із блакитними очима остаточно полонив серце юної Лілібет (так у родині називали Єлизавету).

Король Георг VI не був у захваті від цих відносин. Хоча Філіп походив з грецького королівського роду, в той час у нього не було статусних повноважень та солідних статків. Його родина внаслідок перевороту втратила владу і давно перебувала у вигнанні. Партія для британської корони декому здавалася досить непривабливою.

Проте Єлизавета, маючи круту вдачу, наполягла на їхньому одруженні. Кохання перемогло, і король, який дуже любив свою Лілібет, таки дав згоду. Весілля відбулося у листопаді 1947 року у Вестмінстерському абатстві.

Коли у 1952 році Георг VI раптово пішов із життя, Єлизаветі було усього лише 25 років. Молодій мамі двох чарівних дітей — Чарльза та Анни — довелося успадкувати королівський трон. Філіп же змушений був піти у відставку, присягнувши довічно служити своїй королеві.

Відтепер їхні почуття щодня випробовувалися владою, монаршими обовʼязками, жорстким розпорядком дня та численними подорожами і візитами. Але це жодним чином не позначилося на їхніх почуттях. Єлизавета II гідно несла корону, постійно відчуваючи підтримку чоловіка та згодом народивши ще двох дітей. Принц Единбурзький, прийнявши на себе опіку родиною та дітьми, зайнявся благодійністю. Він завжди умів вислухати, втішити і навіть розвеселити свою королеву.

У їхній 73-річній історії кохання була незвичайна ювелірна сторінка. Не секрет, що Єлизавета володіла великою скарбницею королівських коштовностей, серед яких були два легендарних діаманти: Куллінан I (530,2 карата, інкрустований у королівський скіпетр) та Куллінан II (317,4 карата, який прикрашав корону Британської імперії). Але, як кажуть, найпотаємнішими для королеви були коштовності, подаровані чоловіком, герцогом Единбурзьким.

Філіп був не дуже багатим. Його мати передала йому єдину спадщину — свою діамантову тіару. Принц Единбурзький звернувся до відомого ювеліра, щоб той із вилучених із неї діамантів зробив для його коханої обручку та весільний подарунок — розкішний браслет. Вже пізніше, на замовлення принца для Єлизавети ювелірний бренд Boucheron виготовив символічний браслет, у якому два сапфірові хрести знаменували грецький прапор, а рубіновий хрест, прикрашений трояндами, символізував перший титул Єлизавети — принцеса Йоркська. Усі деталі були пов'язані золотим переплетенням у вигляді ініціалів подружжя. Королева часто одягала цей браслет на офіційні прийоми.

«Ти моя сила і опора», — неодноразово повторювала Єлизавета, звертаючись до принца Філіпа. А він лише закоханим поглядом відповідав своїй королеві. Вони були неймовірними. Такими й залишилися у памʼяті всіх, хто їх знав…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.