ПОИСК
Інтерв'ю

«На передовій життя багатьох найманців триває не дні, а години»: військовополонені з країн Глобального Півдня розповіли про те, як опинилися в армії рф

12:20 18 березня 2024
найманці в армії РФ
— Проблема залучення в російську армію іноземних найманців (передусім з країн з низьким рівнем доходу) стала дуже актуальною. Якби вона не була такою, ми б не проводили цей захід, — заявив «ФАКТАМ» представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко перед початком пресконференції, в якій взяли участь восьмеро полонених найманців з Непалу (5 осіб), Сомалі, Сьєрра-Леоне та Куби. Вони розповіли свої історії.

«В росії мені сказали, що можу здійснити свою мрію набагато швидше, якщо вступлю в армію»

— Кампанія примусової мобілізації та укладання контрактів в країні-агресорці пробуксовує, бо вже немає значної кількості охочих йти на війну за гроші, — заявив Петро Яценко. — Сильно скоротилися резерви в’язнів для підрозділів «шторм Z», стало значно менше «вагнерівців». Тобто мобілізаційні ресурси росії зменшуються, тому вона активізувала зусилля з залучення до війни громадян з найбідніших країн, з дуже низькими доходами.

В полон потрапляють десь 1 з 1000 найманців, які воюють від російській армії. Вісім полонених, які присутні на пресконференції, — фактично щасливчики, бо зберегли своє життя і частково — здоров’я (серед них є поранені). Згідно з Третьою Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими, найманство являється незаконним, тому ці полонені можуть бути засуджені. Але доки не відбулися суди, Україна поводиться з ними як з військовополоненими. Згідно з Женевськими конвенціями, вони отримають повноцінне триразове харчування, за потреби — медичну допомогу, ставлення до них гуманне, як і до інших полонених.

— Я приїхав до росії по туристичній візі, щоб заробити для своєї родини — у мене дружина, син та донька, — каже Річард Гано зі Сьєра-Леоне (розповідаючи свою історію, він плакав). - Також опікуюсь родиною молодшого брата, бо він помер, і я, за нашою традицією, одружився з його дружиною. В серпні 2023 року я приїхав у росію. Містер Гарі, з яким я ще з дому вів телефоном переговори, запросив мене в якийсь офіс. Там заповнили за мене документи, співробітники офісу сказали, що незабаром зателефонують.

РЕКЛАМА

Через декілька днів за мною прислали таксі, воно відвезло мене в військовий офіс. Звідти відправили в Ростов. Я подзвонив містеру Гарі, став протестувати: «Я не хочу в армію, дайте нормальну роботу, яку обіцяли». Він запевнив, що армія — це ненадовго. Я подзвонив додому в Сьєрра-Леоне, розповів мамі, що знову опинився в війську (на батьківщині я вже повоював). В Ростові я пробув два тижні, і нас відправили в Україну. Перед виїздом у нас забрали паспорти та телефони. Нас весь час супроводжували сек’юриті (охоронці. — Авт.) — навіть в туалет. В Україні в якомусь місці ми застрягли на 6 чи 7 днів без води і їжі. Врешті я опинився в полоні.

— Я приїхав до росії, щоб отримати хорошу роботу і покращити становище моєї родини, — розповів 20-річний Аділ Мухамед з Сомалі. - В росії мені сказали, що можу здійснити свою мрію набагато швидше, якщо вступлю в армію. І що зможу перевезти в росію свою сім’ю. Я підписав контракт на один рік. Мені обіцяли платити 2 тисячі доларів на місяць, зразу видали бонус 50 тисяч рублів. Чи платили після цього, я не знаю, бо у нас забрали телефони, тож ми не мали доступу до своїх рахунків. Мені не сказали, що поїду на фронт. Я не знаю російської мови (незнання мови — це на війні найбільша проблема для іноземця). Якщо б я знав російську, то, певно, не опинився б на передовій, бо я не мав там бути.

РЕКЛАМА

— Я став частиною російської армії, бо мені були потрібні гроші для моєї сім’ї, — розповів Даріо з Куби. — На Кубі я вивчився на вчителя, викладав географію. Врешті зайнявся тим, що мені подобається — музикою. Як музикант заробляв суму еквівалентну 5 доларам на місяць. Одного разу побачив пост в «Фейсбуці» про можливість знайти роботу на будівництві в росії. Відкрив посилання, заповнив анкету. Потім прилетів в москву, але я хотів роботу, а мене відправили на війну — проти моєї волі. За участь в війні мені запропонували 250 тисяч рублів на місяць.

— У мене така ж історія, як і в інших — я опинився в росії через гроші, — каже 32-річний Бікаш з Непалу. - В Непалі бачив відео в ТікТок, зроблені моїми співвітчизниками, які вже були в російській армії. Зв’язався з ними. Вони сказали, що не поїду на передову, буду займатися логістикою. Я погодився. Приїхав в москву по туристичній візі й вступив в російську армію. Мене обманули — я опинився на передовій.

РЕКЛАМА
Полонені найманці: Річард Гано зі Сьєрра-Леоне (перший ряд, крайній ліворуч),  Бікаш з Непалу (в першому ряду другий ліворуч), Аділ Мухамед з Сомалі (другий ряд, третій праворуч), Даріо з Куби (другий ряд, крайній праворуч) 

«Громадяни третіх країн, хто знаходиться в лавах російської армії, мають можливість зберегти своє життя за допомогою проєкту «Хочу жить»

— Поводимо цю пресконференцію, щоб показати їхнім землякам та громадянам інших країн, які воюють проти України, що ці полонені були кинуті в бій, як гарматне м’ясо, декого з них росія заманила на війну обманом — обіцяла одне, а по факту вийшло інакше, — продовжує Петро Яценко. — Краще жити в бідності, ніж загинути, воюючи за чужу армію, за чужі інтереси. росія пропонує іноземцям великі гроші, але обходяться вони їй дешево, бо термін їхнього життя після потрапляння на передову часто вимірюється навіть не днями, а лише годинами. До того ж частина з цих людей і їхніх сімей взагалі не отримують грошей, бо їх дурить командування.

Петро Яценко: «Ми прагнемо, щоб доля цих полонених стала відома якомога більшій кількості людей у світі. Особливо в країнах, з яких вони приїхали».  Фото: investigator.org.ua

— Громадяни третіх країн, хто знаходиться в лавах російської армії, мають можливість зберегти своє життя за допомогою проєкту «Хочу жить», — заявив речник державного проєкту здачі в полон «Хочу жить» Віталій Матвієнко. — Для цього вони мають передати свої дані в чат-боті проєкту «Хочу жить» або відповідному додатку в WhatsApp. Не обов’язково писати російською — можна англійською. Краще бути живим в комфортних умовах українського полону і згодом повернутися додому, ніж загинути за чужу їм росію. Сподіваємося, що країни, з яких ці полонені, відреагують належним чинам на використанню росією їхніх громадян у війні.

— Країни Глобального Півдня реагують на те, що росія заманює їхніх громадян на війну?

— Куба, яка в ООН часто голосує за російські резолюції, належним чином не протидіє тому, щоб її громадяни їхали помирати на війні в Україні, — каже Павло Яценко. —  Проте низка країн виступає проти того, щоб їхні громадяни ставали найманцями (зокрема Індія, Непал). Показуючи зараз полонених цих країн ми даємо зрозуміти, що на батьківщині мають вжити більш ефективних заходів, щоб їхні люди не були обдурені.

— росія виявляє бажання обміняти іноземних найманців? Можливо, звільнити їх прагнуть країни, з яких вони приїхали?

— Російська сторона не цікавиться багатьма своїми полоненими громадянами (дехто з них в полоні вже два роки), а іноземцями — й поготів, — відповідає Петро Яценко. — Якщо є зацікавленість країн, з яких приїхали найманці, то можна шукати шляхи для перемовин про їхнє звільнення. Ми готові до діалогу. Нам не вигідно їх утримувати, бо на них витрачаються кошти наших платників податків. Залучення іноземців до війни в Україні не вигідно нікому, окрім путінської влади. Ми прагнемо, щоб доля цих полонених стала відома якомога більшій кількості людей у світі. Особливо в країнах, з яких вони приїхали.

Раніше стало відомо, що російська армія, яка відзначилась особливо жорстоким поводженням з бійцями ЗСУ, влаштувала «чорний ринок» з продажу полонених українських солдатів.

Фото автора

1844

Читайте нас у Facebook

РЕКЛАМА
Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів