«Українські майстри для створення фарфорових квітів розробили власну технологію із застосуванням рослин», — колекціонерка порцеляни Людмила Карпінська-Романюк
«Квіти — це палітра натхнення», — писав всесвітньо відомий письменник Франц Кафка. А автор пригодницьких творів Роберт Льюїс Стівенсон казав, що квіти — це промені сонця на Землі. Їхня краса дійсно захоплює. Художники та скульптори відтворюють квіти у своїх роботах, але ще нікому не вдалося перевершити природу. Проте все ж є справжні шедеври. Дивишся на таку квітку, скажімо, з порцеляни — і вона здається нерукотворною. Вершини мистецтва у створенні квітів досягли майстри іспанської мануфактури Lladro, роботи яких можна побачити у першому українському Музеї фарфорових фігур — ShvetsMuseum. Товщина пелюсток у цих квітах точно така, як у справжніх. З неймовірною точністю відтворені маточки та тичинки. А на пелюстках можна побачити навіть ніжні прожилки. Кількість пелюсток в кожній порцеляновій квітці, як у справжній. І що ще цікаво: серед розмаїття порцелянових квітів не знайдеш двох однакових — все, як у природі. Майстри, що створюють порцелянові квіти, зазвичай працюють у приміщеннях з великими панорамними вікнами. Цього вимагає філігранна та кропітка робота з найдрібнішими деталями.
Українські майстри теж створювали у мануфактурах неймовірні фарфорові квіти. Про це «ФАКТАМ» розповіла колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк.
«Тендітними порцеляновими букетами прикрашав декоративні тарелі на Баранівському фарфоровому заводі скульптор Дмитро Гоч»
— Вітчизняні фарфористи з особливою повагою та трепетом ставилися до квіткової тематики у своїх декоративних виробах, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Тендітними порцеляновими букетами прикрашав декоративні тарелі на Баранівському фарфоровому заводі скульптор Дмитро Гоч. Він розробив для їх створення власну технологію із застосуванням живих квітів та шлікера (рідкого фарфору).
З раннього дитинства Дмитро малював, ліпив, займався різьбою. Полтавська природа відкрила йому таємниці гармонії, кольору, сонця. До речі, саме він створив чайний сервіз «Бутон», який є візитною карткою баранівського підприємства. У 1950−1960-ті роки вироби Дмитра Гоча експонувалися на мистецьких виставках у Коломбо, Марселі, Ґенуї, Мельбурні, Познані. Нині найкращі його роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, музеї Баранівського фарфорового заводу, Канівському музеї народного декоративного мистецтва. Вершиною творчості Дмитра Гоча вважають унікальну технологію виробництва квіткових композицій на декоративних тарелях, яку він розробив особисто.
— У чому її суть?
— Дмитро Гоч брав у себе на квітнику живі квіти, які з любов'ю вирощувала дружина Галя, складав їх у букет, висушував та після спеціальної обробки занурював у шлікер й випалював. Органічна частина при заданій температурі згорала, а фарфорові квіти лишалися. За технологією Дмитра Гоча на Баранівському фарфоровому заводі фарфорові букети на тарелях створювались у 1970 роки. Такі тарелі вважались вишуканим подарунком (на фото у заголовку).
Потрібна була виняткова художня майстерність, щоб так реалістично та філігранно відтворити всі елементи квітки — тичинки, пелюстки, стеблинки та листочки. На фоні кобальтового покриття квіти мають дивовижний вигляд.
.jpg "Таріль з весняним квітковим букетом Баранівського фарфорового заводу, 1970-ті")
— А які саме квіти відтворював у порцелянових букетах Дмитро Гоч?
- Різноманітні. Хризантеми, жоржини, троянди, тюльпани…
Читайте також: «Колекція порцеляни у ShvetsMuseum справила на мене фантастичне враження», — професор Сергій Козаченко
— Чи використовувались інші технології у створенні фарфорових квітів?
— Так. Фарфористка Полонського фарфорового заводу Тамара Ігнатова використовувала для створення композицій живі квіти. Їх вона змочувала в шелаку (спеціальній смолі), а потім вже занурювала у шлікер. Вражає красою її композиція «Нігтики (Календула)». Ця квітка символізує вірність та вічне кохання. Також у своїх роботах Тамара Ігнатова відтворювала гвоздики, хризантеми, троянди…
«Ірис символізує чистоту та захист»
— Ліпні порцелянові квіти, а саме — символи любові троянди, — можна побачити у виробах Волокитинського фарфорового заводу. У першій половині 19-го століття такий фарфор був надзвичайно модний. Витончений посуд та милі дрібнички з порцеляни були неодмінною прикрасою маєтків. Ліпні квіти застосовували у декорі посуду й фарфористи Коростенського фарфорового заводу Микола та Валентина Трегубови.
А от чудові роботи фарфористки Дружківського порцелянового заводу Ніни Василенко. Квіти на декоративних тарелях витончені та ніжні.
Не перестаю дивуватися, як ніжна глина перетворювалася на вічність знаним майстром Фелією Фальчук у розписі Олени Жернової. Кожна деталь у букеті ірисів Фелії та Олени реалістично досконала. Порцелянові квіти вражають красою та вишуканістю. Ірис символізує чистоту та захист.
До речі, назва квітки походить від імені грецької богині веселки — Іриди. Асоціація з веселкою виникає й через розмаїття кольорів цієї квітки. Варто відзначити, що ірис був неймовірно популярним у стилі модерн кінця XIX та початку XX століття. Його зображували на вітражах, відтворювали у мозаїках.
Фелія Фальчук охоче робила на своїх квітах заломи та дірочки на листі, характерні для справжніх рослин. А багата палітра відтінків, створена Оленою Жерновою, дійсно вражає. Цими ірисами можна милуватися нескінченно.
— Зараз дуже багато майстрів в Україні створюють квіти з холодної порцеляни. Причому такі, що їх не відрізниш від справжніх…
— Холодна порцеляна — це глина, яка, на відміну від класичної полімерної глини, застигає сама, не вимагаючи нагріву, що значно спрощує процес роботи.
— Як доглядати за порцеляновими букетами? Адже вони такі тендітні…
— Доглядати досить просто. Пил можна легенько здувати феном. За необхідності можна обдати букет з пульверизатора легким розчином води з милом, а потім змити це під струменем з душу.
Раніше колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк розповіла про набори для меду українського виробництва та фарфорові туалетні набори, які вже стали раритетами.
На фото у заголовку: Таріль з квітковим букетом Баранівського фарфорового заводу, 1970-ті
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
768Читайте нас у Facebook
