Мінісукня тепер пишемо разом, а пів яблука — окремо: що змінилося в українському правописі

I. БЕЗ ВАРІАНТІВ

ВІДЕО ДНЯ

Проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-);

плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах.

Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція, суб’є́кт, траєкто́рія, фоє́, є́ті, Го́я, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на, Їтс.

Ді́кенс, Те́керей, Бе́кі (без подвоєння приголосних -кк-).

РЕКЛАМА

Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок.

Написання разом

Мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт.

РЕКЛАМА

Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладни́й, гіперма́ркет, екстракла́с, макроеконо́міка, мікрохви́лі, мультимільйоне́р, преміумкла́с, су­пер­ма́ркет, топме́неджер, топмоде́ль, ультрамо́дний, флешінтерв’ю.

пів хвилини, пів яблука, пів Києва (пишемо нарізно без дефіса), але одним словом як цілісне поняття: півострів, півзахисник, півмісяць.

Невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів а́ркуша, пів годи́ни, пів відра́, пів мі́cта, пів огірка́, пів о́строва, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Євро́пи, пів Ки́єва, пів Украї́ни.

Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: піва́ркуш, пі́вдень, півза́хист, півко́ло, півку́ля, півмі́cяць, піво́берт, півова́л, піво́стрів.

Пишуться разом

слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антиві́рус, контруда́р, віцепрем’є́р, віцеко́нсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезиде́нт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, обер­ма́йстер, оберофіце́р, оберлейтена́нт, оберпрокуро́р, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контр-адміра́л

З дефісом пишемо:

…другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим: бі́знес-план, бі́знес-проє́кт, блок-систе́ма, буй-ту́р, ди́зель-мото́р, до́пінг-контро́ль, дур-зі́лля, жар-пти́ця, інтерне́т-вида́ння, інтерне́т-по́слуга, ко́зир-ді́вка, компа́кт-диск, кре́кінг-проце́с, піа́р-а́кція, піа́р-кампа́нія, розри́в-трава́, фан-клу́б, фі́тнес-клуб, чар-зíлля.

Дефіс не ставимо

• якщо означальний іменник ужито перед означуваним: не́нька Украї́на;
• якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника — родової назви: гора́ Сапу́н, держа́ва Украї́на, трава́ звіробíй

Російські прізвища

рос. Донской — Донський, рос. Трубецкой — Трубецький.

Виняток Лев Толстой.

Прикметникове закінчення -ой російських прізвищ передається через -ий: Донськи́й, Крути́й, Луговськи́й, Полеви́й, Соловйо́в-Сєди́й, Боси́й, Трубецьки́й, але Толсто́й.

Зміни в окремих словах

Священник (як письменник).

Подвоєння приголосних як наслідок їх збігу.

Подвоєння букв на позначення приголосних маємо, якщо збігаються однакові приголосні кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я): день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, туман — тума́нний;

башта́нник, годи́нник, письме́нник, свя­ще́нник; віко́нниця, Вíнниця;

дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний— тума́нність— тума́нно.

Святве́чір.

Разом пишемо складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресу́рс, Міносві́ти, профспі́лка, Святве́чір.

Велика буква

Назви товарних знаків, марок виробів.

Автомобілі марки «Жигулі» вироблялися з 1970 по 2014 рік.

З малої букви, якщо вживається як загальна назва, наприклад: Він приїхав на старих обшарпаних «жигулях» (…на новому блискучому «фольксвагені»).

З великої букви пишемо перше слово назв церков: Украї́нська правосла́вна це́рква, Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, Украї́нська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вір­ме́н­ська апо́стольська це́рква.

В офіційних складених назвах органів влади, установ і організацій, товариств і об’єднань з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви: Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни, Ра́да націона́льної безпе́ки та оборо́ни Украї́ни, Управлі́ння осві́ти Шевче́нківської в мі́сті Киє́ві держа́вної адміністра́ції, Прокурату́ра мі́ста Ки́єва, Апеляці́йний суд Закар­па́­ської о́бласті, Націона́льний банк Украї́ни, Організа́ція економíчного спів­ро­бíт­ництва і ро́звитку, Міжнаро́дний ва­лю́т­ний фонд.

У назвах найвищих органів влади і державних установ України (Верхо́вна Ра́да Украї́ни, Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни, Конституці́йний Суд Украї́ни, Верхо́вний Суд Украї́ни) з великої букви пишемо всі слова.

Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл).

II. ВАРІАНТИ (допускається правописна варіантність)

Слова іншомовного походження

Вергíлій і Верґíлій, Гео́рг і Ґео́рґ, Гулліве́р і Ґулліве́р.

У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами:

• шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р);
• шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р та ін.).

У словах, що походять з давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́.

Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таі́сія, Теодо́р.

У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.

Cлова іншомовного походження

У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна. Ка́федра і кате́дра, ефíр і ете́р, міф і міт, Борисфе́н і Бористе́н

Українські й давно засвоєні слова

Íрій і и́рій, і́род і и́род.

На початку слова звичайно пишемо і.

Деякі слова мають варіанти з голосним и: íрій і и́рій, íрод і и́род (дуже жорстока людина).

И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (вимовляти и замість і) та похідного від нього іменника и́кання.

И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин.

Варіантні форми родового відмінка

Ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си.

Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гíдности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.

Ще кілька новацій:

• тільки і вживаємо, якщо зіставляємо поняття: дні і ночі; батьки і діти; правда і кривда; просте і складне речення.
• варіанти із, зі (зо) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.

Фемінітиви

Закріплені в новому українському правописі і фемінітиви -к-, -иц-(я), -ин-(я), -еса.

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник (верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця) та -ень: учени́ця.

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень (кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня), на приголосний (майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня).

Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

1324

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News

РЕКЛАМА