Україна може разом із Білоруссю «дружити» проти Росії: яку гру затіяв Лукашенко
— Зазвичай, уряд змінюють після виборів. Навіщо Лукашенку робити це зараз перед виборами і чим цікавий новий склад Радміну?
— По-перше, є кілька можливих резонів. Не секрет, що починається фінансова криза. Уряд під час економічної кризи часто приймає непопулярні у населення рішення — відповідно завдання цього уряду саме в тому, щоб ці непопулярні рішення прийняти. І далі, залежно від того, як розвиватиметься ситуація в економіці, чи Лукашенко зможе показати себе переможцем (скаже: ось бачите, уряд змінив на більш різких людей, більш цілеспрямованих і досяг результатів) або, якщо процес не буде швидким, що швидше загалом, то уряд (а не Лукашенко) візьме на себе відповідальність за ці рішення. Це раз, — вважає Ігар Тишкевич.
Друге: перед виборами треба враховувати і гру, і опонентів — хто вони є, які мають зв'язки, зокрема в урядових колах. Резон і в тому, що в новому уряді перевірені люди, перевірені бійці, якщо можна так висловитися, в яких Лукашенко впевнений — як у внутрішньобілоруських процесах, так і з погляду відносин із Російською Федерацією. Тобто, це більш консолідований уряд.
І нарешті, ще один елемент. Протесні настрої поширюються у двох основних групах: одна — це умовно електорат Лукашенка, а друга — це так званий міський середній клас, якому необхідно показати, що щось у країні змінюється, яке має певний запит на модернізацію країни. На початку липня, швидше за все, буде опублікована передвиборча програма Лукашенка, і там буде говорити, зокрема, про модернізацію… У Білорусі не називають слово «реформи», вважаючи його лайливим, там може бути модернізація, розвиток наукомістких галузей економіки і так далі — красиві слова завжди можна знайти. І якщо буде дано явне посилення у цьому напрямку, плюс певні дії уряду — то це може бути навіть метою збивання протестних настроїв принаймні серед середнього класу.
— Протестний електорат Лукашенка?
— Не протестний електорат Лукашенка, а протестні настрої традиційного електорату Лукашенка — це різні речі. Є дві групи: одна група — традиційний електорат Лукашенка, який був у системі умовного суспільного договору, його все влаштовувало, але негативні події 2020 року, пов'язані з коронавірусом, закриття кордонів тощо — все це викликало «розброд і хитання». А друга група, дуже важлива, вона жила поза цим громадським договором, — це міський середній клас, що виник за останні десять років. І саме гра з урядом — це може бути посил до другої групи, бо вона поза звичною системою комунікації.
Читайте також: У Мінську об'єднана опозиція провела потужний спільний пікет (відео)
Лукашенко знає, що робити зі звичним електоратом: десь налякали, десь показали цукерку і все нормально. А що робити з іншими? Тому що інші дуже довго жили у так званій внутрішній еміграції. Влада для них створила більш-менш комфортні умови для бізнесу, навколо бізнесу, доходів розгорталася своя інфраструктура… І сьогодні це хлопається. Оскільки це люди більш схильні до аналізу, більш схильні до того, щоб ставити незручні питання, вони очікують на алгоритм дій: що відбуватиметься з Білоруссю, щоб ситуація покращилася. І саме зміна уряду — це посилання цій групі, а не традиційному електорату.
— Зустрічаючись із новим складом Радміну, Лукашенко емоційно розповідав, як «нас на частини розривають» і наводив у приклад збройні конфлікти в Україні, Молдові, Кавказі, Закавказзі, Середній Азії, Литві, де фактично брала участь Росія чи прихильники Росії. Кому та проти кого спрямовані ці слова? Це був посил Росії: мовляв, ми вас не пустимо? Національно свідомим білорусам: мовляв, не розгойдуйте човен, бо Росія прийде? Чи комусь третьому?
— Відразу кільком групам. По-перше, зараз риторика російської загрози справді поширена.
Друге — це адресовано національно-орієнтованим білорусам, які зараз займають досить цікаву позицію. Бо якщо подивитися на ключових опонентів Лукашенка, то вони не мають такої явної підтримки старої білоруської опозиції: пробілоруської чи проєвропейської.
Це посилання і суспільству. І, природно, Російської Федерації, тим більше що риторика супроводжується прийняттям на озброєння нових зразків техніки, розроблених і нещодавно представлених білоруським оборонпромом, багато з яких створено не на російській елементній базі, а вже у партнерстві з Китаєм.
— Нещодавно до Білорусі знайомитись із новим Радміном їздила українська делегація високого рівня. Про візит обидві сторони висловилися коротко: поговорили, мовляв, про співпрацю та безпеку. Чи є припущення, про що конкретніше могла йтися, враховуючи участь у делегації міністра оборони, людей, які займаються питаннями Донбасу?
— Ключ — у складі української делегації. Це силовики, люди, які займаються Донбасом, та парламентарі, які займаються правовими питаннями та законодавством. І самі зустрічі: окремо зустрічі у Міністерстві оборони, окремо зустріч віце-прем'єра України Рєзніка з віце-прем'єром Білорусі Юрієм Назаровим, відповідальним за паливно-енергетичний комплекс. А ми пам'ятаємо нафтову війну Білорусі та Російській федерації.
Я думаю, за цими переговорами, окрім розвитку старих та нових проектів, незримо стояла тінь Росії. Дуже можливо, обговорювали варіанти бачення українською владою вирішення питань щодо Донбасу. Тому я не виключаю, наприклад, такої речі, як появи незабаром знову тези про миротворців на Донбасі. І є ще дуже цікава річ, про яку, може, й не варто поширюватися до появи конкретних зразків. Але давайте згадаємо про Форум регіонів Білорусі та України. Лукашенко багато говорив там про ракети (які Білорусі можуть допомогти створювати українці. — Авт.) , говорили в тому числі й про таку річ, як військово-технічне співробітництво ( нещодавно Олександр Лукашенко обурився відмовою Росії вести спільні з Білоруссю розробки ракетного озброєння). Авт.)
Читайте також: Лукашенко всіх дістав: експерт оцінив ймовірність «майдану» у Білорусі
Тепер давайте подивимося, що відбувається в Україні — розробляються свої зразки озброєння та техніки, дехто йде на озброєння, дехто — ні. У Білорусі розробляються свої, причому розробляються, зокрема, з урахуванням українського досвіду ведення бойових дій. І, природно, двом державам це може бути цікаво. Зрештою, свідченням того, що це може бути цікаво, є армійські вантажівки «МАЗ-Богдан», та сама «Варта» та кілька інших зразків.
Тому дуже можливо, що тема військово-технічного співробітництва, тема створення нових зразків озброєння теж могли обговорюватися на цих зустрічах.
— Тобто, фактично, можливий варіант спільної «дружби проти» Росії?
— Швидше, може йтися про партнерство, вигідне обом державам. Тому що дружба — це таке ефемерне поняття: десь ми дружимо, десь ми не дружимо. Умовно кажучи: Україна товаришує чи не товаришує з Німеччиною, і яким чином це співвідноситься, наприклад, з «Північним потоком»? А от якщо говорити про партнерство за конкретними напрямками — це предметніша розмова, це більш вимірна тема, можна побачити результати або конкретні дії і, відповідно, оцінити, що відбувається.
Продовження інтерв'ю з аналітиком Ігаром Тишкевичем читайте тут.
Як раніше повідомляли «ФАКТИ», Лукашенку подобається тролити старіючого Путіна, відіграваючись за нанесені образи.
6433
Читайте нас у Facebook
