- 19:54 Рекордний для Європи показник: соціологи довідалися, скільки українців насправді готові захищати країну зі зброєю в руках
- 19:43 Активоване вугілля проти запаху з раковини: напрочуд ефективний лайфхак для домогосподарок
- 19:16 Співачка KOLA спантеличила своїм зовнішнім виглядом на концерті Пивоварова
- 18:50 На 9 травня сміливо плануйте посадку огірків: календар городника на травень-2024
- 18:33 Трамп може програти вибори президента США: причому тут Україна
- 18:26 Як швидко вгамувати зубний біль: п'ять простих способів
- 18:07 «Відстань та час зруйнували стосунки»: відомий актор розійшовся з дівчиною
- 17:44 Ціни на газ не зростатимуть ще рік, — «Нафтогаз України»
- 17:39 Петро Порошенко подав законопроєкт, за яким гроші військових переходять місцевим депутатам, — експерт Гладких
- 17:19 Шведська військова розвідка «облажалася» і дала невірну оцінку росії — ЗМІ
- 17:17 Участь НАБУ може покласти край схемі розкрадання держкоштів через банківські гарантії «Банку Альянс», — ЗМІ
- 17:03 Суд виніс вирок ексдепутату, який коригував ракетні удари росіян по Запоріжжю
Страна: Испания
Мануфактура: Lladro
Год создания: 1973
Скульптор: Salvador Furió
Размер: 25×16 cm Із експозиції «Shvets Museum»
Сегодня, в Международный день сапожника, мне, человеку, никогда никакого отношения к сапожному делу не имевшему и при этом от рождения носящемуся стопроцентно сапожную фамилию, хотелось бы рассказать вам, друзья мои, одну старую сапожную притчу. Услышал я ее много лет назад в Старом городе в Иерусалиме в одной из поездок туда.
Как-то пришёл к раввину из Герцлии немолодой уже сапожник и сказал:
- Даже не знаю, ребе, как мне быть. Среди моих заказчиков в основном люди очень бедные. У них, как правило, всего-то по одной паре обуви. Вот мне и приходится, взяв у них эту обувь на ремонт вечером, всю ночь напролёт работать, чтобы к утру закончить. Правда, иногда и к рассвету не успеваю. А ведь им нужно в чём-то идти на работу… Как же мне быть с утренней молитвой?
- А как ты молился до сих пор, сын мой? — спросил его ребе.
- Иногда, быстро проговорив слова молитвы, тут же возвращаюсь к работе. Иногда и вовсе приходится молитву пропустить. Но тогда я переживаю такое чувство вины, что каждый раз, поднимая молоток, словно слышу горестный вздох своего сердца: «Как же мне все-таки в жизни не везёт, если у меня не хватает времени даже на утреннюю молитву!..»
- Если бы я был Богом, — сказал мудрый ребе, — то этот вздох для меня был бы дороже любой молитвы…
Всем сегодняшним именинникам позвольте пожелать добра и счастья. А вам, друзья мои, хорошего дня.