«Коли пропливла у крижаній воді понад кілометр, в мене почали відмовляти руки й ноги»
«Я боялася не стільки того, що може статися зі мною у воді, скільки того, що загрожувало, коли з неї вийду»
— Коли подруга побачила, що я ледве не тону й готова здатися, почала вигукувати: «Давай!», «Ти зможеш!», «Це ж миля!» Я подумала: «Дійсно, на милі не може бути легко», — розповіла «ФАКТАМ» Марина Цимашевич. - Прагнула продовжувати плисти, але кінцівки майже не слухалися. Під час кожного гребка думала, чи не піду зараз під воду. Ледь не тонула. Неймовірними зусиллями волі змушувала руки й ноги рухатися. Сил додалося, коли побачила, як шалено на березі вболіває група підтримки.
— Відкрилося друге дихання?
— На жаль, ні. Адже організм витрачав всі свої сили на хоч би мінімальний обігрів, тому на те, щоб «включити» друге дихання, енергії в нього не вистачило.
— На останньому, критичному етапі «Льодової милі» відчули страх?
— Ні. Боялась не стільки того, що може статися в воді, скільки того, що загрожувало, коли з неї вийду. Розуміла, що на березі після такого виснажливого запливу буде важко вийти зі стану гіпотермії (переохолодження) без небажаних наслідків для здоров`я.
— У вас до пояса був прив`язаний яскравий надувний буйок. Він не заважав плисти?
— Ні, буйок зовсім не стримує тебе в воді. Його бажано чіпляти до себе під час будь-якого запливу у відкритій водоймі. А в крижаній воді він супернеобхідний. Якщо сили тебе повністю залишать або тобі стане зле, можеш лягти на буйок (я так вже робила — під час не холодних, а звичайних запливів). На буйку є свисток, і ти можеш скористатися ним, щоб покликати на допомогу. Ну й, до того ж завдяки яскравому буйку рятувальники і твоя група підтримки будь-якої миті бачать, де ти.
— Взяли на заплив якийсь оберіг?
— Мої обереги — це чоловік Михайло і син Кирило. Вони вболівали за мене на березі.
— Про що думали під час запливу?
— Свідомість сконцентрувалась на практичних речах: передусім — на тому, щоб не порушувати техніку плавання. Вона погіршується в крижаній воді через переохолодження організму. А без правильної техніки важко розвинути максимальну швидкість. Ще слідкувала за тим, скільки кіл здолала. Це було не легко, бо мізки наче заморозились. Треба було пропливти 4 кола, кожне понад 400 метрів.
— На вас були купальник та шапочка. Вони зовсім не зберігали тепло?
— Ні. Раніше я пробувала плавати в більш закритому купальнику — ефект нульовий. Існують неопренові шапочки для плавання в холодній воді. Але Міжнародна асоціація льодового плавання забороняє використовувати їх — мусиш вдягати звичайну силіконову для басейнів.
«29 грудня 2019 року я вперше в житті плавала в крижаній воді. А до того була мерзлячкою»
— Коли ви здолали «Льдову милю» і торкнулися ногами дна, лишилися сили йти?
— Так, я самотужки вийшла з води. Це дуже важливий момент, бо, за правилами Міжнародної асоціації льодового плавання, спортсмен обов`язково має сам вийти на берег. Суддя за цим пильнував, не дозволяючи нікому допомогти мені дістатися суходолу. М`язи й сухожилки не хотіли згинатись, тому було відчуття, що ноги наче дерев`ні. Коли врешті ступила на берег, хлопці підхопили мене під руки. Зовні здавалося, що я продовжую йти, спираючись на друзів. Але насправді я фактично лежала в них на руках. Нічого екстраординарного в цьому немає: після будь-якого запливу в крижаній воді на дистанцію один кілометр (її, до речі спортсмени навивають «королівською») учасники перебувають приблизно в такому ж стані.
— «ФАКТИ» писали про екстремала, що займається холодовою йогою. В присутності наших кореспондентів він взимку 45 хвилин плавав в Дніпрі в позі ембріона. Коли вийшов на берег, хвилин 20 не міг слова вимовити. З вами було те ж саме?
— Так, приблизно 15−20 хвилин не могла говорити. Адже дуже сильно перемерзли м`язи, в тому числі навколо рота.
— Як вас відігрівали?
— Тулуб обклали грілками та пляшками з гарячою водою. Поруч була лікар. Передусім вона слідкувала за температурою тіла — щоб та не впала нижче критичної. Температура була цілком прийнятна в даній ситуації — 34 градуси. Мені стали давати цукор і їжу з великим вмістом цукру — організму було потрібно багато глюкози, щоб продукувати тепло. Десь через хвилин 20 мене почало трусити. Це добре — м`язи ритмічно скорочувались, зігріваючи організм. Вже за годину я почувалася більш-менш прийнятно. Маю сказати, що відтоді, як вийшла з води, свідомість частково відключилась, я перебувала в напівзабутті. Через це багато чого, що було на березі, пам`ятаю уривками — в пам`яті закарбувалися тільки ключові моменти.
Важливо, що ми заздалегідь розробили план мого відігріву після запливу. Тому, коли я вийшла з води, кожен з групи підтримки знав, що має робити. Потім лежала в ліжку, їла, пила чай — відпочивала. Вночі прекрасно спала. Зранку почувалась чудово.
— «Моржі» кажуть, що після купання в крижаній воді почуваються так, наче на крилах літають. Наступного дня після запливу у вас було таке ж відчуття?
— Відповім так: після звичайного купання в холодній воді в тебе з`являється море енергії, свідомість стає надзвичайно ясною. Але «Льодова миля» такої радості не принесла, бо це заплив на межі можливостей організму. Здебільшого беруться здолати дистанцію «Льодової милі» спортсмени-чоловіки.
— Як ви готувалися до цього запливу?
— Починаючи з осені по 3−4 рази на тиждень пропливала якомога більші дистанції у відкритій водоймі. Поступово температура води знижувалась, і я адаптовувалася до все більш прохолодної. На змаганнях з зимового плавання в грудні минулого року здолала кілометр. І ось тепер впоралася і з «Льодовою милею». Її кожен спортсмен пропливає індивідуально — такі правила. А максимальна дистанція, яка дозволена на групових змаганнях в холодній воді, — один кілометр. Причому на неї записуються не багато спортсменів, бо кілометр — дуже важка, екстремальна дистанція. Тому вона й зветься королівською. Її внесено до програми чемпіонату світу з зимового плавання. Планую взяти в ньому участь наступного року.
— Давно захопилися плаванням в крижаній воді?
— Не повірите, ледь більше року. Я дуже хотіла зайнятися зимовим плаванням, тому наприкінці 2019-го поїхала до чотириденного табору для плавців, що проходив на узбережжі Балтійського моря в Польщі. Заняття проводилися в басейні. Тренер, що їх вів, захоплюється плаванням в холодній воді. Ми з ним підбили учасників табору зануритися у зимову Балтику. Так 29 грудня 2019 року я вперше в житті плавала в крижаній воді. А раніше, до речі, була мерзлячкою.
Ранее «ФАКТЫ» рассказывали о международном полярном заплыве моржей через Берингов пролив, в котором принял участие единственный представитель Украины. Протяженность маршрута, проложенного от мыса Дежнева до мыса Принца Уэльского в Северной Америке, составляет 86 километров.
Читайте также: Британец завершил уникальный заплыв — 49 суток вдоль Ла-Манша
Фото зі сторінки Марини Цимашевич в Facebook
2141Читайте нас у Facebook
