«Наше завдання — через добробут громад зробити Україну сильною», — Віолета Лабазюк
Прикладом молодої успішної жінки-керівника можна назвати 34-річну Віолету Лабазюк, яка вперше в історії Хмельниччини очолила обласну раду. Вона з юних літ займається громадською діяльністю, благодійністю, була обрана депутатом від партії «За майбутнє». А з грудня 2020 року її обрали головою обласної ради.
Крім того, Віолета є дружиною, мамою двох донечок. Вона змогла гармонійно поєднати професійну кар’єру та родину. Каже, що ніякого секрету в цьому насправді немає — просто потрібно бути до кінця відданою своїй справі й раціонально використовувати час.
— Віолето Олександрівно, чому вирішили зайнятися політикою? Які завдання ставите перед собою?
— Я завжди була дуже активною, ще в школі розпочала займатися громадською діяльністю. Мені завжди хотілося щось змінювати на краще, і в мене це виходило. Довелося рано подорослішати, оскільки, коли мені було 13 років, помер мій батько. Тому я дуже відповідально ставилася до навчання, громадської діяльності. З 2011 року ми з чоловіком активно займалися благодійним фондом «Ми поруч». Це дозволило нам добре вивчити проблеми у багатьох сферах суспільного життя. Ми зрозуміли, що потрібно не просто допомагати, а й впливати на процеси, щоб вирішувати проблеми системно. Це й стало поштовхом для мене зайнятися політикою.
— Коли потрапили до системи, чи не склалося відчуття, що змінити її неможливо?
— Такі думки потрібно відганяти. Звісно, що не завжди і не все можна реалізувати відразу. Це примушує шукати нові шляхи для досягнення цілі. Я для себе визначила пріоритети і зараз працюватиму над тим, щоб вибудувати злагоджену роботу з територіальними громадами, щоб допомагати у їхньому розвитку.
В умовах обмеженості ресурсів ми повинні ефективно користуватися тими ресурсами, які маємо. За моїм розпорядженням як голови облради розпочато аудиторські перевірки закладів комунальної власності і госпрозрахункових підприємств, які підпорядковуються обласній раді. За результатами перевірок по низці підприємств вже передано до правоохоронних органів заяви, оскільки виявлено зловживання службовим становищем керівниками, тіньову аренду і ще низку порушень.
— Ви стали першою жінкою, яка очолила Хмельницьку обласну раду. З перших днів роботи ви зіткнулися зі складнощами і протистоянням з боку представників інших гілок влади, політичних партій. Що стало для вас найскладнішим?
— Скажу відверто, протистояння відчуваю й зараз. Але вважаю, що у нас з усіма політичними силами та гілками влади має бути спільна мета — розвиток нашого регіону та зростання добробуту громад, покращення рівня життя людей. Після реформи місцевого самоврядування — децентралізації — громади потребують особливої уваги, адже саме на їхньому рівні зосереджені основні потреби людей.
Свою роботу я з командою розпочала з аналізу 65 цільових обласних програм, 20 з яких в минулому році закінчились. Ми запросили до співпраці органи виконавчої влади — облдержадміністрацію, яка є розпорядником коштів, провели переговори з усіма департаментами, проаналізували ефективність й потребу чинних програм.
Україна є дефіцитною країною за рівнем забезпечення чистою питною водою населення. Проблема поглиблюється й через зміни клімату, міліють річки та озера, вода зникає з криниць. І Хмельниччина не є винятком. Люди чи навіть громади самостійно не спроможні вирішити таку проблему. Наприклад, програма «Питна вода» закінчилася у 2020 році, але обласна рада звернулася до профільного департаменту. Одже розраховуємо, що її буде прийнято до кінця 2021 року.
Я маю великий досвід роботи в сільській місцевості та звернула увагу на те, що потрібно виходити за рамки кабінетного мислення, спілкуватись з людьми, щоб розуміти їхні проблеми й аналізувати, як комплексно їх вирішити. Тому ми на обласному рівні повинні об’єднувати зусилля, а подекуди залучати й державу для того, щоб реалізовувати такі проекти та програми.
— Що допомагає вам відстоювати свою позицію?
— Бути жінкою-політиком в Україні непросто. Та коли маєш мету, маєш бажання та можеш реально покращувати рівень життя людей, це надихає працювати та не звертати уваги на політичні перипетії, хоч би як це дратує.
На жаль, наш базовий бюджет не дозволяє допомагати територіальним громадам так, як вони цього потребують. Новостворені громади не мають такого бонусу, як ті, що були створені у 2015 році, коли вони отримували від держави субвенції на розвиток інфраструктури. Тому ми залучаємо донорські кошти, гранти.
Ми хочемо показати, якою прекрасною є Хмельниччина, які в неї можливості, потенціал, ми відкриті до співпраці задля розвитку нашого регіону.
— Які напрямки роботи є для вас пріоритетними?
— Ми розпочали активну роботу з підтримки агропромислового сектору, а саме невеликих господарств: розроблено програму компенсацій закупівлі с/г техніки фермерам-одноосібникам, які мають в обробітку до 20 га землі, для фермерів, які створюють сімейні молочні ферми, передбачена компенсація на закупівлю доїльних апаратів. Поспілкувавшись з представниками галузі, ми рекомендували розпоряднику коштів збільшити фінансування цієї програми. У 2021 році на неї передбачено 5 млн. гривень. Ця програма діє останній рік.
В нас є програма підтримки малого бізнесу, кредитування в середньому під 8%, щоб підтримати підприємців в умовах пандемії. Адже малий бізнес постраждав від карантинних обмежень найбільше.
Також ми звертаємо увагу на освітні процеси. В нас є програма «Молодь Хмельниччини», покликана сприяти молодіжним ініціативам. Кілька днів тому у нас стартував фестиваль професій. Профтехучилища зараз у вкрай складній ситуації, хоча в Україні, за даними Міністерства соціальної політики, великий дефіцит кваліфікованих робітників, таких як комбайнер, зварювальник, кранівник, повар, сантехнік тощо. Подекуди вони сьогодні в Україні можуть мати платню навіть більшу, ніж працівники банківської сфери чи юристи. Важливо популяризувати професійну освіту, покращувати її можливості, інформувати випускників шкіл про потреби економіки в професіях і допомагати їм зробити свій вибір. Це допоможе їм вчитися та закінчувати ті навчальні заклади, які дозволять знайти роботу, ефективно працювати і забезпечувати собі гідне життя.
— Викликом для світу і України стала пандемія. Як ви на своєму рівні вирішуєте цю проблему в області?
— Дійсно, пандемія коронавірусу значно вплинула на наш звичний спосіб життя. І першими на самому вістрі опинилися медики. Ми всі розуміємо, що потрібно захищати наших медиків, які знаходяться на передовій боротьби з коронавірусом. Зараз вже починається на загальнодержавному рівні вакцинація, в першу чергу для медиків.
Також уряд доручив адміністраціям залучити добровільне медичне страхування. Проте медики не завжди спроможні самостійно придбати страховий поліс, як не можуть це дозволити собі і комунальні заклади охорони здоров’я. Тому я виступила з ініціативою, щоб ми в нашій області залучити благодійні кошти для організації добровільного страхування наших медичних працівників. Нам вдалося зібрати кошти і забезпечити страховкою близько двох тисяч медиків на суму 700 тисяч гривень. Це відбувся перший етап страхування медиків. Якщо пандемія набиратиме обертів, це питання буде підійматись й для страхування освітян.
— У світі, та й в Україні, зростає тенденція до гендерної рівності, потужної присутності жінок в політиці та бізнесі. Як ви оцінюєте місце та роль українських жінок в політиці, свою зокрема?
— Поки що ми бачимо намагання дотримуватися гендерної рівності для жінок в українському політикумі лише на етапі формування передвиборчих списків. З дитинства нас виховують так, ніби маємо бути другорядними, допомагати чоловікові, дбати тільки про сімейних затишок. Але ми бачимо досвід жінок-політиків, представників бізнесу, які вміють все гармонійно і раціонально поєднувати, показувати результати роботи навіть кращі, ніж чоловіки. Своїм прикладом, діями, раціональним підходом до роботи маю довести, що ми, жінки, є повноправними та рівноправними учасниками важливих процесів в державі.
— Відомі чоловіки-політики дозволяють собі публічні некоректні висловлювання щодо жінок-колег в парламенті. Ми спостерігали навіть прояви сексизму. Як вас сприймають колеги?
— На жаль, такі прояви є. Головне, про це не мовчати. Я просто організовую свою роботу так, щоб ніхто не міг мені дорікнути, що не розумію якоїсь проблематики чи теми. Я готова до будь-яких дискусій, готова вчитися і отримувати нові знання. Адже жодна людина в світі не здатна знати все. Лише професійними діями, правильним підходом до вирішення проблем, активною діяльністю ми можемо доводити свою ефективність. Думаю, що на цьому етапі в мене це добре виходить. Принаймні, так кажуть люди, з якими я працюю.
— Чи існує жіноча дружба в політиці? Хто вас підтримує?
— Дружба може бути справжньою, незалежно від того, хто чим займається і яку посаду обіймає. Все залежить від виховання і моральних принципів, ставлення до людей. Я вірю в дружбу в цілому. І я щаслива, що в мене є друзі-однодумці, моя команда, яка мене підтримує. А також ті люди, які мене делегували, мої виборці, якими я пишаюсь. У мене був один з найкращих показників підтримки по країні на місцевих виборах. Отже, люди мені повірили, і я не маю права їх підвести. Звісно, підтримує мене й моя сім’я.
— Ви — дружина, мама двох донечок. Як вдається поєднувати родину й таку відповідальну роботу?
— Головне — правильно розподіляти свій час. У всьому має бути раціональний підхід. Вранці, а мій ранок розпочинається не пізніше п’ятої години, я турботлива мама, дбайлива дружина, ми збираємося на роботу, діти — до школи, снідаємо разом, а далі біжимо у справах. На роботі я — відповідальний керівник. А ввечері проводимо час, як і більшість українських родин, — обговорюємо справи, ділимося враженнями, організовуємо побут, навчання…
— Як ви проводите вільний час?
— Зараз карантин трохи обмежив нас, більше часу проводимо вдома. Традиційно збираємося за великим сімейним столом на Пасху та Різдво. Дотримуємося національних традицій. В такі дні особливо згадую дитинство, як приїздили у гості до бабусі з дідусем, яких вже, на жаль, немає.
— Які ваші політичні амбіції? Ким бачите себе років через 10?
— Так далеко я ще не заглядаю. Зараз націлена на роботу в області. Завдань і планів дуже багато. Однозначно хочу займатися політикою, бо впевнена, що можу бути корисною, впливати на процеси, від яких залежить життя людей, розвиток області.
— Якою хотіли б бачити Україну?
— Успішною країною щасливих людей, де буде більше жінок-політиків, де вони будуть почуті і матимуть рівні права. Сучасною країною, з раціональним підходом до вирішення проблем. На жаль, люди зневірилися в політиках, тому часто змінюють свої симпатії. Я би хотіла бачити українців зваженими й мудрими. І головне, щоб Україна була незалежною, цілісною, єдиною і мирною державою для того, щоб могла розвиватися. Щоб ми дійсно жили, як в Європі, а не лише декларували це. Вірю, чи навіть переконана, що в нас все вийде.
1800Читайте нас у Facebook
