Представникам нинішнього молодого покоління, мабуть, потрібно довго пояснювати, хто такий Леонід Утьосов, день народження якого відзначається сьогодні. У часи ж мого дитинства і юності негідно було зізнатися в тому, що кінокомедію «Веселі хлопці» з артистом Утьосовим в одній з головних ролей ти подивився менше десяти разів. Фільмів у той час взагалі на екрани виходило трохи. Ну, а таких смішних (до коліків в животі!) І зовсім було, як то кажуть, раз-два та й усе.

До речі, справжнє ім'я хлопчика, який народився в Одесі 21 березня 1895 року, звучало так — Лазар Йосипович Вайсбейн. Батько його працював експедитором в порту, а мама з ранку до вечора поралася з купою забруднених дітей і вела домашнє господарство. Про театр маленький Льодя (так хлопчика звали всі) і мріяти тоді не міг, тому що він жодного разу в театрі навіть не бував. А ось музику любив шалено. Уже в три роки міг годинами слухати гру відомого одеського музиканта Гершберга, що жив в сусідньому дворі. Так що ніхто не дивувався тому, як рано Льодя навчився грати і на скрипці, і на гітарі, і на деяких інших інструментах. Але, оскільки у батька були інші плани на тямущого сина, довелося Льоді ходити в комерційне училище Файга, в якому, правда, вчитися йому довелося не так вже й довго. За хронічну неуспішність і жахливу дисципліну хлопчика з тріском з училища відрахували. Так що свою освіту майбутній знаменитий радянський артист з тих пір називав «неповним нижчим».

Посівши перше місце на конкурсі молодих куплетистів в Гомелі, хлопець влаштувався в пересувний театр, приписаний до міста Олександрівська, неподалік від Запоріжжя. З цим театром юне дарування об'їздило чи не всю Україну, пробуючи себе в самих різних жанрах — пантоміма, танці, вокал… Одного разу артист Скавронський, з яким Льодя підробляв в бродячому цирку Івана Бороданова, запропонував хлопцеві підібрати собі гідний його блискучого майбутнього сценічний псевдонім. Льодя довго думати не став і, зупинивши свій погляд на невеликій кручі в районі одеського Ланжерону, урочисто промовив: «Утьосов! .»

Фільм «Веселі хлопці», що вийшов на екрани в 1934 році, зробив Леоніда Утьосова знаменитим. Були потім і інші фільми, і інші театральні постановки, але такого успіху, як в «Веселих хлопцях», пережити йому вже не довелося. Правда, страшно популярними стали пісні у виконанні Утьосова — «В землянці», «Пісня старого візника», «Прекрасна маркіза». Їх співала — без перебільшення — вся країна. А блатні пісеньки («Бублички», «Лимончики», «Барон фон дер Пшик» та інші), що виконуються Утьосовим в концертах, незважаючи на офіційну заборону, продовжували звучати і на вулицях, і в будинках культури, і навіть на «закритих» заходах, які влаштовуються для членів радянського Політбюро. Особливо партійним керівникам чомусь подобалася пісня «З одеського кічмана».

В особистому житті знаменитого артиста все складалося благополучно. Незважаючи на славу ловеласа і серцеїда, Утьосов все своє життя прожив з однією прекрасною жінкою — актрисою Оленою Ланською. Правда, одного разу, закохавшись в випадкову красуню, Утьосов на якийсь час вирішив пожити у неї. Але після того, як Ланська прислала на його нову адресу віз з дровами і запискою, в якій говорилося, що артисту необхідно перебувати в теплі, Льодя повернувся до дружини і більше спроб втечі не робив жодного разу…

Ну, ось, власне кажучи, і все, про що мені хотілося вам сьогодні розповісти. Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.