28 березня вважається днем народження саксонського фарфору. Чи варто пояснювати, що для всіх людей, захоплених колекціонуванням фарфорових виробів, сьогоднішній день є великим і світлим святом, що дає привід ще раз згадати про те, з чого все починалося.

Я вже не раз повертався до цієї теми. Але готовий розповідати про неї знову і знову, тому що народження саксонськоЇ (або мейсенскоЇ) порцеляни вважаю справжнім дивом, що подарувало можливість створення першого європейського фарфору. Адже до 28 березня 1709 року, коли німецький алхімік Йоганн Фрідріх Беттгер повідомив в канцелярію саксонського курфюрста Августа Сильного про успішне завершення своїх дослідів, фарфор в Європі був тільки привізний, китайський. А тут Беттгеру вдалося використати так звану «шнорівську землю», що її добували під Дрезденом і застосовувалася тільки для пудрених перук, у виробництві фарфорової маси. І результат перевершив всі очікування знаменитого алхіміка — отримані після випалу вироби нітрохи не поступалися фарфору китайському!

Як відомо, фарфор в Європі тоді цінувався на вагу золота. В повному розумінні слова. За порцелянові статуетки і посуд вельможні особи готові були платити золотими монетами або навіть цілими підрозділами добре навчених вершників. А тут з'явилася можливість виробляти дорогоцінні вироби в будь-якій кількості і під замовлення!. Я б міг довго ще розповідати про те, як слідом за Мейсенською порцеляною і у Франції, і в Австрії, і в Данії почали з'являтися перші порцелянові мануфактури (вироби яких, до речі, добре представлені в нашій колекції). Але, щоб не повторюватися, вирішив згадати старовинну притчу, на мій погляд, досить доречну в контексті сьогоднішньої річниці.

Одного разу велика група людей вирушила на пошуки скарбу, який перебував в околицях їх міста. Розкопки тривали довго і болісно. Одні шукачі швидко втомилися. І, вирішивши, що ніякі скарби не варті їхнього здоров'я, вирушили додому. Інші, знайшовши якісь давні черепки і припустивши, що це і є скарб, задовольнилися малим і теж припинили пошуки. Треті насолоджувалися самим процесом пошуку скарбу. Їх, за великим рахунком, результат вже навіть не цікавив. Їм досить було того, що вони займалися цікавою справою і саме це вони вважали знайденим багатством. Були ще й ті, хто залишок життя присвятив довгим і плутаним поясненням того, чому їм не вдалося домогтися жаданого результату. І тільки кілька людей, наполегливо продовжуючи тривалі пошуки, свого таки добилися … Кожен раз, думаючи про те, як був винайдений саксонський фарфор, я згадую Йоганна Беттгера. Його наполегливості можна тільки позаздрити. Він свого домігся. І знаєте, чому? Тому що він добре знав, до чого прагнув.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.