«Орнаменти зі стародавнього турецького фарфору немов оживають на лляних сукнях»
Тканини Альона замовляє на тій же фабриці, що й Вікторія Бекхем
Серія лімітованого одягу Alona Cini лише заходить на український ринок, а між тим він уже добре знаний у Туреччині. У наймодніших магазинах Стамбула й Бодрума, де продаються відомі турецькі бренди, Альона — єдина там українська дизайнерка — ось уже кілька сезонів поспіль виставляє свої колекції. Які, до речі, мають найкращі продажі. Тканини з власноруч розробленими узорами дизайнерка замовляє на тій же стамбульській фабриці, що й Вікторія Бекхем. Ці замовлення дуже мізерні — кількадесят погонних метрів, аби вистачило на створення одиничних екземплярів одягу люкс-класу. Звісно, ціна одного такого метра одразу ж позначається на ціні готового виробу, але ж і товар не для масового попиту. Alona Cini носять зірки і найвпливовіші люди Туреччини.
Не так давно Alona Cini підкорила Львів, взявши участь у показах літніх колекцій. Дизайнерка каже, після цього на неї звернули увагу і в рідному Луцьку. Нині ж, поки карантин, більшість її ексклюзивних речей розходиться через інтернет-замовлення.
Історія Альони в чомусь нагадує історію Роксолани. Гарна, талановита, проста українка вийшла заміж за багатого громадянина Туреччини з дуже знатного роду і стала відомою в чужій країні законодавицею моди, поєднавши у своїй творчості духовні надбання двох народів. Вона інтегрувала в стильному одязі українську вишивку гладдю й турецькі узори з кераміки, чого до неї ніхто раніше у світі не робив. І це прийшлося до душі поціновувачам автентики як в одній, так і в іншій державі. Але ця географія, безумовно, буде розширюватися.
Потяг до шиття передався Альоні від мами, Галини Антонівни, яка має гарний смак і займається цією справою професійно, а тій — від її мами. Дівчина ж з дитинства мріяла стати артисткою, тож вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.
— Я навіть встигла знятися в одному турецькому фільмі, вже будучи вагітною, — посміхається Альона. - Заради чоловіка, з яким ми познайомилися в Києві, де в нього був бізнес, я переїхала до Стамбула, усвідомлюючи, що це крах моєї професійної кар’єри. Але я їхала за великим коханням, і все інше видавалося несуттєвим.
Читайте також: «Щоб відтворити старовинну вишиванку, знадобилося сім місяців кропіткої праці»
З народженням донечки світ Альони на деякий час звузився до простору, обмеженого розмірами будинку, хоч і немалого. І вона наче розчинилася в історії знаменитого роду чоловіка. Жінка зусібіч була оточена керамічними виробами тонкої роботи, розписаними неймовірно гарними орнаментами, які можна було розглядати й розглядати, як у музеї. Тарілки, вази, піали, сервізи, панно, кахлі… Всю цю красу, яка давно стала антикваріатом, колись виготовляли вручну на фабриці Kutahya Azim Çini Fabrikasi, яку заснував далекий предок її чоловіка в місті Кютах’я. До речі, звідти походить і їхнє прізвище: «чіні» з турецької означає «кераміка».
Кютах’я знаменита на весь світ своєю особливою білою глиною, яка якнайкраще підходить для виготовлення керамічної продукції. До речі, це ремесло успішно розвивається й нині, але фабрики родина Чіні вже давно позбулася. Її різноманітна продукція була відома ще з XVI-XVII століть. Розписана яскравими геометричними узорами, зображеннями флори і фауни, вона призначалася для еліти Османської імперії і водночас швидко завоювала європейський ринок. Кахлями фабрики Чіні було оздоблене приміщення Османського суду. Ними викладена гробниця Роксолани і прикрашений гарем у головному палаці Османської імперії Топкапи, де найвідоміша українська бранка жила зі своїм султаном, а зараз діє музей. Вони прикрашають мечеті й церкви по всій Туреччині. Керамічні вироби фабрики свого часу були удостоєні високих відзнак у Франції, Німеччині, Великобританії. Аналоги кахлів можна побачити в оздобленні Лувра і лондонського Музею Вікторії та Альберта.
«Перемальовуючи орнаменти на папір, приглушувала ностальгію за Україною»
— Одного разу до мене прийшло натхнення і я стала перемальовувати орнаменти на папір, — пригадує Альона. — Знаходила в цьому занятті віддушину — так приглушувала ностальгію за рідною Україною. Бувало, закрию очі, а мені ввижаються зелені дерева обабіч дороги… І якось так усе переплелося в моїй уяві, що й сама не помітила, як бажання поєднати дві культури переросло у щось серйозніше, ніж захоплення. Я пішла навчатися у міжнародну академію Collège LaSalle на фешн-дизайнера. Заодно творила: малювала ескізи, розробляла орнаменти, переносила їх олівцем на викрійку й вишивала гладдю.
Читайте також: «Прямо в нульові»: Андре Тан розповів, який гардероб заважає кар'єрі
Найбільшою проблемою, зізнається дизайнерка, було знайти в Туреччині собі помічницю-вишивальницю. Вона розшукувала рукодільницю і через своїх знайомих по селах, і через службу зайнятості. А знайшла випадково, обмовившись про свої клопоти майстру ательє. «Так моя дружина вишиває», — сказав чоловік. Та найцікавіше, що родина жила через дорогу від ательє.
П’ять років тому Альона Чіні представила у Стамбулі свою першу колекцію жіночого етно-одягу. Турецькі дизайнери й модниці були вражені: на сукнях і блузах з шовку та льону в українському стилі з широкими рукавами вишиті нитками птахи і квіти, перенесені зі старовинної порцеляни Чіні, ніби оживали, наповнюючись теплом. Це не просто вбрання, а справжні витвори мистецтва, втілення історії традиційного керамічного розпису, продовження родинного ремесла в новій формі. Такого в цій країні ніхто до Альони не робив. Та навіть в усьому світі!
— Ручною вишивкою в Туреччині майже не займаються. Якщо елементи цього найпоширенішого в Україні виду народної творчості десь і зустрічаються, то це машинна робота, яка не несе ніякої енергетики, — розповідає Альона. — А тепер вона стала в тренді. Родина Чіні пишається тим, що я оживила стародавні сімейні реліквії, вдихнувши у них нове життя, тим паче, ніхто з неї вже давно не займається керамікою. А я горджуся, що моя донька Селін має такий талановитий родовід.
Тепер, за словами дизайнерки, настав час дати розуміння дитині, хто її предки по материнській лінії. І вони, скориставшись карантинними обмеженнями, рік тому перебралися до України. На щастя, з інтеграцією в нове середовище, так само, як і з мовою, у семирічної Селін проблем немає: вона однаково добре володіє турецькою, українською й англійською, а ще вивчає французьку.
«Одна сукня може перебувати в роботі два-три місяці»
— Нелегко було мені і в рідних краях розшукати вишивальниць, щоб залучити їх до мого промислу, — посміхається Альона Чіні. — Розучилися жінки тримати голку в руках, не бажають сидіти над полотном. Знайшла майстринь аж у селі, за 60 кілометрів від Луцька, куди мене направила моя бабуся — вона знала, що в ньому були вишивальниці. Але до кого б із жінок поважного віку не звернулася, всі мені відмовляли. Просто не хотіли мати зайвого клопоту. Тоді ми з мамою почали розвішувати оголошення на стовпах. І тут підійшла одна селянка: «Я вмію вишивати, і сусідка моя вміє». Так знайшлися мої перші шість вишивальниць. Тепер їх у тому селі вже шістнадцять. До матерів приєдналися дочки. І це так надихає, бо ремесло відроджується, передається з покоління в покоління. Воно затребуване!
Читайте також: Пальто й «труби»: названі головні тренди літа-2021
Свої колекції Альона Чіні також створює з тим розрахунком, щоб одяг був у тренді не півроку, на що зазвичай націлені дизайнери, а не вийшов з моди і через багато років, передавався від матері до доньки, від доньки — до внучки. Тому вона принципово працює лише з льоном і шовком. Її сукні, блузи, туніки, спідниці виконані у романтичному стилі, легкі й повітряні, вигідно підкреслюють жіночність. Це фасони для бізнес-леді, колекція одягу коктейльного і круїзного стилю.
— Одна з останніх розробок — розшиті коміри до суконь, — розповідає дизайнерка. — Незабаром запущу вечірню колекцію. У планах також створити лінію постільної білизни. Більше десяти одиниць в одній колекції не зустрічається.
— Скільки часу йде на створення ексклюзивної речі?
— Оскільки орнаменти складні, то одна сукня може знаходитися у роботі два-три місяці. Спідниця — від двох тижнів.
— Які нитки використовуєте?
— Купую лишень німецькі, у них найякісніші кольори, найстійкіші фарби.
— А самі берете голку в руки?
— Час від часу. Коли є настрій.
— Де вам легше працюється: у Туреччині чи в Україні?
— Звісно, вдома. Тут мене всі розуміють з півслова. Все-таки відчувається різниця в менталітеті двох народів. Зате я отримала хороший досвід. До того ж, у Туреччині процес, як кажуть, поставлений на рейки. І я тішуся, що древня культура, яку творила родина Чіні, переживає ренесанс. В Україні у мене все ще тільки починається.
Читайте також: «Ми першими в Україні створили одяг з доповненою реальністю», — дизайнер Катерина Бякова
Раніше дизайнер Олена Голець розповіла «ФАКТАМ» про нові тренди в літньому одязі.
Фото з альбому Альони Чіні
1542Читайте нас у Facebook
