«Щоб зупинити фонтан крові з горла дитини, один лікар чотири години затискав судину, а троє інших переливали малюкові свою кров»
— Все починалося, як звичайна застуда: у сина почервоніло горло, до 39 піднялася температура, — згадує мама Ярослава Людмила Зупник. — Був вихідний день, ми зв'язалися з педіатром по телефону, і він порадив полоскати горло. Три дні виконували рекомендації, але легше Ярчику не ставало. Після візиту до лікаря почали приймати інші ліки, проте коли у сина на обличчі з правого боку з'явився набряк, а в горлі я побачила гнійні корки, то записала дитину до лора.
Побувати у фахівця ми не встигли: синові стало важко дихати, він почав задихатися. Ми живемо у містечку Делятин, але коли зрозуміли, що ситуація серйозна, вирішили їхати до Івано-Франківська.
Оглянувши хлопчика, лікарі запідозрили у нього паратонзилярний абсцес (гнійник у горлі). Спробували пунктувати (проколоти) гнійник, але у дитини почалася кровотеча. Хлопчика заінтубували й перевели до реанімації. Обстеження МРТ показало, що потрібно терміново робити операцію. Вночі Ярослава у кареті «швидкої» перевезли до Львова, до лікарні «Охматдит». А вранці лікарі приступили до операції.
— Коли ми з колегами вивчили знімки МРТ, то готувалися побачити великий абсцес (близько 120 мілілітрів), — говорить завідувач лор-відділення Львівської лікарні «Охматдит» Федір Юрочко. — Але, коли розкрили новоутворення, то гною там майже не виявилося, в основному були згустки крові. Діагноз сепсис теж не підтвердився. Під час операції почалася кровотеча, яку ми зупиняли близько 40 хвилин. Але все обійшлося. Хлопчик швидко одужував, і його вже готували до виписки. І треба ж, саме в той день, коли Ярослав з мамою мав поїхати додому, у дитини почалася друга кровотеча, значно сильніша за першу.
— І з чим це було пов'язано?
— У той момент ми не знали. Кров з горла у дитини била фонтаном. Ми швидко забрали її до операційної. Прибігли реаніматологи. Довелося викликати судинних хірургів з Львівської обласної клінічної лікарні. Розуміючи, в якому місці могла відкритися кровотеча, я затиснув судину марлевим тампоном і тримав його так близько чотирьох годин, поки колеги не перев'язали гілки зовнішньої сонної артерії. Один з реаніматологів підтримував дихання дитини за допомогою спеціального пристрою — мішка Амбу, постійно нагнітаючи повітря. У якийсь момент у хлопчика зупинилося серце, і близько трьох хвилин його не вдавалося запустити. Реаніматологи робили непрямий масаж серця. Крововтрата була настільки великою, що знадобилося пряме переливання крові. Часу на роздуми не було — рахунок йшов на хвилини. Пряме переливання виконували від трьох наших колег.
— У вашій практиці вже були випадки, коли лікарі віддавали свою кров пацієнтам в операційній?
— У лор-відділенні, де я працюю, ні. У Ярчика була величезна крововтрата. Якби ми не застосували пряме переливання негайно, крововтрата була б несумісна з життям. Пізніше з'ясувалося, що у дитини кровоточили гілочки поверхневої сонної артерії, а також трапився розрив псевдоаневризми внутрішньої сонної артерії. Те, що Ярослава вдалося врятувати, справжнє диво.
«Випадок рідкісний: судинне захворювання маскувався під звичайну інфекцію горла»
Після операції малюк був у вкрай важкому стані. Давати матері надію лікарі не наважувалися.
— Три дні я жила в повній невідомості, було дуже страшно: розумієш, що з твоєю дитиною біда, а зробити нічого не можеш, не знаєш, чим допомогти, — згадує Людмила Зупник. — А на четвертий день лікар Федір Юрочко сказав, що Ярчик поступово одужує. Але в реанімації він пробув ще тиждень. Коли результати аналізів і обстежень прийшли в норму, сина знову почали готувати до виписки, але на нас чекало нове випробування: під час санації горла лікарі виявили два невеликих згустки крові, а це означало, що десь кровить судина.
Хлопчика скерували на комп'ютерну томографію. І коли дитину до неї готували, лікарям довелося зупиняти чергову — уже третю — кровотечу. Але томографію все ж вдалося зробити.
— Під час дослідження радіологи побачили хибну аневризму внутрішньої сонної артерії (так звану псевдоаневризму), — продовжує Федір Юрочко. — Саме вона була джерелом кровотечі. Випадок рідкісний: судинна хвороба маскувалася під лор-захворювання.
Лікар викликав своїх колег з Львівської обласної клінічної лікарні — судинних хірургів Дмитра Бешлея та Романа Трутяка. Після консиліуму лікарі запропонували зробити дитині ендоваскулярну операцію, щоб виключити аневризму із загального кровотоку. Маніпуляцію мали провести через прокол у судині стегна — ввести катетер, за допомогою якого спрямувати пристосування до аневризми.
— Судинні хірурги пояснили мені, що якщо не виконати таку операцію, то кровотечі у сина можуть повторюватися, — продовжує Людмила. — Але і втручання досить ризиковане: під час нього може статися інсульт чи виникнути масивна кровотеча. Проте операція — єдиний вихід. Лікар Дмитро Бешлей говорив спокійно, він вселив мені віру в те, що все буде добре, тому я погодилася на цю операцію. Просила лише, щоб лікарі врятували мою дитину.
Операція тривала близько двох годин. Цього разу все минуло без ускладнень.
«Зупинка серця не дала наслідків — воно працює добре»
— Розмовляю з вами та згадую картину, як Ярчика вже забирають з операційної у реанімацію, а два лікарі, які брали участь в операції, дають один одному «п'ять», — згадує Людмила. — Це був для мене знак, що все пройшло добре. Згодом медики це підтвердили. Я вдячна всім, хто брав участь у порятунку сина. Та й моє материнське чуття не зрадило: не можна було залишатися вдома, треба було їхати саме до Львова. Тут дуже професійні лікарі. Вони й зараз продовжують спостерігати Ярослава, ми з ними на зв'язку. Завдяки таким лікарям моя дитина жива та здорова.
…Зараз Ярчик вже вдома, в Делятині. Від нього ні на крок не відходять старші сестра й брат.
— Анастасії вісім років, а Миколі — п'ять, — каже Людмила. — Вони дуже переживали за Ярчика, сумували за ним усі ці дні. Люблять молодшого братика. Син уже більш-менш оговтався від пережитого. Він дуже рухливий, емоційний. Але після операцій ніжки ще не зміцніли, щоб так активно бігати, як він хоче. Лікарі кажуть, що треба ще трохи почекати, щоб усе повністю прийшло в норму.
Це підтверджує і Федір Юрочко:
— Ситуація з Ярчиком — вкрай складний діагностичний випадок. Але те, як швидко хлопчик відновлюється, — фантастика. Зупинка серця не дала наслідків — орган працює добре. Дитина жвава. Унікальність цього випадку в тому, що в світовій літературі немає опису операції з приводу псевдоаневризми у такої маленької дитини. Досі вважалося, що найменшому пацієнтові, якому провели таку операцію, три роки.
— Чи можна було передбачити хворобу?
— Особливість цього випадку в тому, що все починалося, як звичайна інфекція горла. Але інфекція поширилася та дійшла до судин, що й спричинило псевдоаневризму. Я дитячий лор, і за 25 років практики бачив різні абсцеси у дітей. Всі вони проявляються типово. Тому тактика лікарів, які лікували абсцес, була правильною. Спрогнозувати, що хвороба поведе себе саме так, було дуже складно.
— Які симптоми у дитини можуть свідчити про цю хворобу?
— Батьків має насторожити те, що дитина важко дихає, має порушене ковтання, є набряки на шиї. Потрібно негайно звернутися до лікаря. Не займайтеся самолікуванням і не слухайте порад знайомих, які не є лікарями.
Також батьки повинні бути уважні до того, що дитина температурить, але це не є ознакою тільки цієї хвороби, адже у маленьких дітей температура може підніматися через те, що ростуть зуби, через застуду або інфекції.
Читайте також: «На місці однієї легені у Маші були печінка, шлунок, нирка. Лікарі дали доньці шанс«
Фото в заголовку: Лікарі вважають, що врятувати маленького Ярослава вдалося дивом. Але тепер дитина почувається добре та її життю ніщо не загрожує (фото з сімейного альбому)
4286Читайте нас у Facebook
