Україна в усі часи славилася своїми талантами. І в науці, і в літературі, і в мистецтві, і, звичайно ж, в спорті. На жаль, про одні з них ми згадуємо тільки «по великих святах», а інших часом і зовсім не знаємо. Наприклад, зараз вже мало кому відомо про те, що першою чемпіонкою світу з шахів серед радянських спортсменок була наша землячка Людмила Руденко, яка народилася у цей день, 27 липня 1904 року, в місті Лубни Полтавської тоді ще губернії. До гри її долучив батько, статський радник. Дівчинці тоді було років 11 або навіть трохи менше. Шахи їй, звичайно, подобалися, але не так, як плавання, якому вона присвячувала чи не весь свій вільний від навчання час. Та й успіхи у плаванні говорили про те, що Людмилу чекає перспективне майбутнє саме у цьому виді спорту. Так, наприклад, в 1925 році вона стала чемпіонкою Одеси з плавання брасом. Але потім шахи все-таки помітно почали брати своє.

У 1928 році Руденко стає чемпіонкою Москви. І не просто стає — в блискучому стилі перемагає в 12 партіях з 12! Переїхавши до Ленінграда, вона потім сім раз поспіль перемагає на чемпіонатах другого найбільшого міста СРСР. Це було тим більш неймовірно, враховуючи те, що шахами Людмила займалася паралельно зі щоденною роботою на одному з ленінградських заводів. До речі, в історії оборони Ленінграда в роки Великої Вітчизняної війни докладно описаний епізод порятунку робітницею заводу Людмилою Руденко 300 маленьких дітей, яких в поспіху не встигли вивезти в Уфу. Заводське обладнання вивезти встигли, а про дітей забули. В останній момент Людмилі вдалося виправити цю помилку і організувати відправку дітей в тил.

У той непростий воєнний час вона не знала (та й не могла знати, напевно) про те, що перша чемпіонка світу з шахів Віра Менчик, яка народилася до революції в Росії, а потім перебралася до Великобританії, загинула під час одного з авіанальотів фашистської авіації на Лондон. Людмила ні цього тоді не знала, ні того, що саме їй судилося зійти на світовий шаховий трон слідом за легендарної англійської шахісткою. Сталося це в кінці 1949 року, коли на післявоєнному чемпіонаті світу з шахів, що проходив у Москві, набравши 11,5 очок з 15 можливих, перше місце зайняла Людмила Руденко.

Під час турніру відбулася ще одна подія, що запам'яталося нашій землячці на все життя. Коли Руденко грала проти американки, до неї підійшов «співробітник у цивільному» і суворим голосом нагадав, що в цей день відзначається день народження товариша Сталіна. Так що, мовляв, не здумайте програвати. Як накаркав — саме цю партію майбутня чемпіонка світу і програла. На Колиму її, на щастя, тоді не заслали, але жодного разу в житті побувати на міжнародних змаганнях за кордоном Людмилі Руденко після цього так і не довелося …

В останні роки, вже погано бачачи, вона продовжувала давати сеанси одночасної гри, проводити уроки для молодих шахістів. Життя своєї без шахів вона просто не уявляла. «Якби довелося починати все спочатку, — говорила вона, — я, напевно, знову пройшла б той же шлях, хоча і не завжди він приносив радість. Але все меркне перед хвилинами найвищої творчої радості, які довелося випробувати мені за шахівницею … «

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.