Рівно 125 років тому до Феодосії приїхав знаменитий у той час цирк Безкоровайного. Відбою від глядачів не було ні в робочі дні, ні в вихідні. Люди натовпами валили на видовище. Особливий інтерес у всіх викликали виступи силачів, які демонструють різні чудеса в підйомі важких предметів і неймовірні прийоми в сутичках на поясах. Одним з найбільш завзятих глядачів був 25-річний Іван Піддубний. Уже кілька років хлопець, який приїхав в місто з невеликого села в Полтавській губернії та відрізнявся незвичайною силою, працював вантажником в морському порту. А ще він славився серед своїх друзів-роботяг тим, що після 14-годинного дня обов'язково тренувався, використовуючи для цього дві 32-кілограмові гирі, які завжди носив з собою. Коротше кажучи, коли на одній з циркових вистав бажаючим було запропоновано вийти на арену та битися з будь-яким з циркових силачів, Іван підняв руку, вийшов на килим і одного за іншим уклав на лопатки всіх здоровенних артистів оригінального жанру. Цей виступ став першим в його житті, що прийняло потім зовсім інший оборот.

Отримавши запрошення виступати в цирку, Піддубний почав витворяти там такі чудеса, про які заговорили всі. У газетах писали, що він міг, зваливши на плечі телеграфний стовп, посадити по обидва його краях по 10 (!) чоловік, під вагою яких стовп ламався прямо на плечах атлета. Але все-таки головними вважалися успіхи полтавського борця в сутичках з потужними суперниками з різних міст. Тут йому рівних не було. Правда, до тих пір, поки на запрошення голови Петербурзького атлетичного товариства графа Рібоп'єра Піддубний не відправився на чемпіонат світу в Парижі. Нашвидку освоївши специфіку французької боротьби, Іван дійшов до фіналу, одного за іншим перемігши всіх своїх суперників. У фіналі його чекав чемпіон Парижа Рауль ле Буше, відомий публіці не тільки силою, але й умінням застосовувати підлі прийоми. Намазавши на голе тіло спеціальне масло, Буше й тут зшахраював, здобувши перемогу над збентеженим Іваном. Через рік на такому ж чемпіонаті світу Піддубний вже не дав себе провести та впевнено розправився зі своїм кривдником. Потім він ще 6 разів ставав чемпіоном світу. Але тієї першої образи на Буше не забував ніколи. На схилі років, завівши собі шкодливого кота, Піддубний назвав його Раулем…

Можна було б багато розповідати про спортивні подвиги нашого земляка та його не менш знамениті любовні пригоди. Шкода, формат поста не дозволяє цього зробити. Зауважу лише, що, досягнувши найвищих висот у своїй справі в Росії, а потім в Радянському Союзі, Піддубний у 52 (!) роки вирушив підкорювати Америку, де незабаром був визнаний усіма «чемпіоном чемпіонів». А, заробивши там чималі гроші, повернувся на батьківщину, де обдарував чи не всіх родичів великими земельними наділами. Що в результаті обернулося для них бідою — визнані «кулаками», вони були розкуркулені та вислані з рідної землі в сибірські дали. А сам Піддубний, переживши окупацію Єйська на Азовському морі, де у нього був невеликий будиночок і вулицями якого він на очах у німців демонстративно ходив з орденом Трудового прапора на грудях, продовжував займатися боротьбою практично до кінця своїх днів у серпні 1949 року. Кінець цей міг настати й раніше, коли легендарний борець відповів відмовою самому Берії, котрий запропонував Івану Максимовичу стати тренером «Динамо». Та й тоді, коли в отриманому на схилі років паспорті прізвище своє виправив на Піддубний, а в графі національність акуратно вивів «українець». Не чіпали його влади. Залишили в спокої. Та так, що останні дні доживати йому довелося практично впроголодь…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.