У цей день, 13 серпня 1899 року, у передмісті Лондону народився Альфред Джозеф Хічкок. Людина, якій судилося стати легендою світового кінематографу. Правда, сам він про це до певного часу не знав і навіть повірити не міг, що у майбутньому його чекає неабияка слава.

Він ріс скромним заляканим хлопчиком, багато часу проводив на самоті на березі річки Лі, що впадає у Темзу. Він упродовж всього свого життя боявся дітей, овальних предметів та поліцейських. Все почалося з того, що одного разу за погану поведінку батько відправив його до поліцейської дільниці, де попросив протримати сина, який провинився, в камері протягом хвилин 10. Цих 10 хвилин виявилося достатньо для того, щоб страх перед поліцейськими передавався потім глядачам у багатьох фільмах Хічкока.

Ще однією дивною фобією знаменитого кінорежисера були… яйця. Звичайнісінькі яйця, один лише вид яких приводив Альфреда у жах. «Так, я боюся яєць. Вони мені просто огидні. Ця біла кругла штука без будь-яких отворів, всередині — щось жовте і кругле, і теж без отворів. Ви коли-небудь бачили щось більш огидне, ніж жовток, який лопнув, і рідину, що витікає з нього ?!» — питав Хічкок друзів.

В армію, куди він вирішив піти добровольцем, його не взяли через маленький зріст і велику вагу. І тоді він вирішив піти у мистецтво. Точніше, у кіномистецтво, яке за часів його юності тільки почало завойовувати серця майбутніх кіноманів. З 1920 року Альфред починає працювати на кіностудії електриком. Потім він перейшов до відділу реклами. Потім йому довірили попрацювати дизайнером титрів у кінокомпанії Famous Players-Lasky. Але вже незабаром талановитий хлопець почав складати сценарії і навіть асистувати режисерам. Його справи швидко пішли в гору.

Перший трилер «Мешканець», знятий Хічкоком у 1926 році, був загублений і зараз в списку розшукуваних Британським інститутом кіно фільмів стоїть на першому місці. Для істориків кінематографа це стало чимось на зразок Святого Грааля. ЮНЕСКО включило до списку світової спадщини 9 німих фільмів, знятих Хічкоком з 1925 по 1929 рік. Йому належить перший британський звуковий фільм «Шантаж» (1929). Уже тоді Хічкоку, на думку Жоржа Садуля, «вдалося проявити особливу пристрасть до детективного жанру».

Переїхавши у 1939 році в США і оселившися (до кінця свого життя) у Беверлі-Хіллз, Хічкок починає знімати фільми, які назавжди увійшли до «золотого фонду» світового кіно — «Психо», «Дружина фермера», «Птахи», «Ребекка», «Людина, яка занадто багато знала», «Мотузка», «Леді зникає» та інші. У фільмі «Мешканець» він вперше знімає себе в камео (в ролі себе) і потім часто, хоча б на 5 хвилин, з'являється в інших своїх фільмах. При цьому режисер зізнавався, що свої фільми дивитися боїться. «Мені страшно від моїх фільмів, я ніколи не ходжу їх дивитися. Сам не розумію, як інші люди їх дивляться «.

Він був великим майстром. У всьому, за що брався. Навіть у розіграшах. Наприклад, під час зйомок фільму «Тридцять дев'ять сходинок» на весь день скував наручниками Роберта Доната і Медлін Керролл, вдавши, що втратив ключ. Або запросив актора Джералда дю Морье у гості на маскарад, а всім іншим запрошеним оголосив, що це буде офіційний прийом, на який слід прийти у смокінгах. Уявляєте, як дю Морье було цілий вечір перебувати в костюмі турецького султана серед цих чорних смокінгів?

За рік до смерті Хічкок був удостоєний королевою Єлизаветою II лицарського звання і пожартував, що тепер уже можна вмирати. Рівно через рік він відійшов в інший світ. А прах його, відповідно до заповіту, був розвіяний над Тихим океаном…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.