Наш сьогоднішній іменинник Володимир Конкін, який народився рівно 70 років тому, 19 серпня 1951 року у Саратові, знаменитим став рано. Дуже рано. Тільки уявіть собі, хлопцеві 23 роки, а він вже і лауреат численних премій, і заслужений артист Української РСР!

І все це сталося буквально відразу після виходу на екрани фільму «Як гартувалася сталь», у якому Конкін зіграв головну роль — Павки Корчагіна. Конкін і до цього вже знімався в кіно та кілька років грав у Харківському театрі юного глядача, куди перебрався після закінчення Саратовського театрального училища та історичного факультету університету.

Після Харківського ТЮГу він встиг десь рік попрацювати на Київській кіностудії імені Довженка, де його і запримітив режисер Микола Міщенко, який шукав серед молодих акторів світлий образ Павки Корчагіна. Більш підходящої кандидатури на роль «ікони» для радянської молоді, ніж Володимир Конкін, напевно, просто і не було. Молодий, талановитий, відкритий, симпатичний, рішучий, справедливий … Що там ще потрібно?

Слід зауважити, що на той час у Володимира та його юної дружини Алли народилися вже двоє хлопчиків-близнюків. І спочатку Конкіну, за його особистим визнанням, «батькові сімейства», непросто було звикати до своєрідної манери режисерської роботи на знімальному майданчику, коли на адресу виконавця головної ролі могло полетіти не тільки міцне слівце, але і режисерський стільчик.

«Слава Богу, я був пластичним, і встигав вчасно ухилитися. А ночами напувалв готельну подушку невидимими світові сльозами … Правда, знімаючись у Міщенко, я дійсно багато чому навчився «. Будучи людиною сентиментальною, Конкін частенько плакав. «Коли мене у дитинстві обізвали маминим синочком, я заплакав. А потім зрозумів, що я надзвичайно щасливіщий за інших смертних, тому що мамина любов — моя перша і найважливіша нагорода у житті!» Це завдяки мамі, яка рано втратила одного сина, і всю невитрачену любов віддала пізнього своєму Володі, Конкін полюбив спочатку театр, а потім і кіно. Мама врятувала його і від виявленого у дитинстві пороку серця.

Роль Павки Корчагіна, яка принесла йому відомість, згодом обернулася для Володимира бідою. Зовсім випадково дізнався він причину багатьох відмов від зйомок у фільмах, цікавих для нього як для актора: «Наказом по Держкіно всім заборонялося знімати мене у ролях, які дискредитують роль Павки Корчагіна!»

Новий гучний успіх прийшов до Конкіна після виходу на екрани фільму «Місце зустрічі змінити не можна», де йому довелося зіграти легендарного Володю Шарапова. «Правда, Висоцький (який зіграв у картині Гліба Жеглова. — Авт.) на зйомках другом для мене не став. Працювати з ним було нелегко. Ось він добрий, чудовий. А через три секунди — зовсім інша людина… Гвалт, крики, чого там тільки не було!»

Багато потрясінь довелося пережити у житті, здавалося б, обласканому долею Конкіну. Спочатку смерть батьків. Потім смерть дружини, з якою душа у душу прожив майже 40 років, виховавши синів і дочку Софію. Потім смерть дочки. Потім поранення сина з рушниці, яке у сварці Конкін направив в його бік. Добре, що тоді до трагедії справа не дійшла. Потім операція на відкритому серці…

Вже більше десяти років він не знімається у кіно. Пише мемуари, іноді проводить творчі вечори. «Мені Господь подарував ще одну можливість залишитися в живих …» — говорить Конкін. І дорожить цією можливістю безмірно. Що, думаю, цілком зрозуміло кожному з нас.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.