«Я не відчуваю, що серце у мене жіноче. Працює воно добре»: в Інституті серця провели 14-ту в цьому році в Україні трансплантацію
— Чи відчуваю я, що нове серце у мене жіноче? — посміхається Віталій. — Ні, просто відчуваю, що воно працює краще, ніж моє. Але поки я лежу, поки ще не ходжу, не можу точно сказати, як воно себе веде. Мені дозволили тільки сідати. Ось переведуть у звичайне відділення, дозволять ходити, тоді зможу визначити, наскільки воно сильне.
Ми розмовляли з Віталієм на четверту добу після операції, на якій мені дозволили бути присутній кардіохірурги столичного Інституту серця. Це була 14-та трансплантація цього органу в Україні за цей рік і п'ята — виконана безпосередньо у київській клініці. Найчастіше хірургічна команда на чолі з директором Інституту серця Борисом Тодуровим виїжджала до Ковеля, Львова або Запоріжжя, де й проводили операції, одночасно навчаючи колег. Цього разу донор органів був у столичній лікарні № 6. Мозок у жінки загинув у результаті обширного інсульту. Її рідні дали дозвіл на забір органів. І в ту ж ніч, крім серця, у різних київських клініках були пересаджені обидві нирки і печінка загиблої. Органи померлої жінки врятували чотирьох хворих людей…
— Я хворію з 2016 року, — розповідає свою історію Віталій. — Після перенесеної простуди у мене почалися проблеми з серцем, розвинулася аритмія. Лікування на якийсь час дало ефект, але рік тому стався такий серцевий напад, що лікарі швидкої запускали моє серце за допомогою дефібрилятора. Після нього мене направили до київського Інституту серця, де поставили в лист очікування і пояснили, що потрібна пересадка… На щастя, я її дочекався.
— На момент трансплантації стан цього пацієнта було важким, — пояснює директор Інституту серця доктор медичних наук Борис Тодуров. — Фракція викиду — головний показник роботи серця — у нього була 18 при нормі 65… До речі, другий пацієнт, якому ми зробили пересадку через день після Віталія, також був важким. У обох чоловіків нові органи включилися в роботу активно, відразу на столі. І всі показники говорять про те, що працюють вони як годиться. Це відбулося і завдяки тому, що ми майже не витрачали час на дорогу, на перевезення донорських органів. Серце поза організмом може перебувати не більше трьох годин. За цей час його потрібно встигнути довезти до хворого, вшити і наповнити кров'ю. Завдяки супроводу патрульної поліції з лікарні № 6, яка знаходиться на правому березі Києва, на лівий ми доїхали за 15 хвилин.
Донорське серце пробуло поза організмом 125 хвилин, трохи більше двох годин. У другому випадку донор — трагічно загибла жінка — перебувала в лікарні швидкої медичної допомоги. Серце, занурене у спеціальний розчин, у спеціальному холодильнику просто перенесли через дорогу. В цьому випадку ми впоралися за 86 хвилин. При трансплантації органів кожна хвилина дорога. Від цього значною мірою теж залежить успіх операції.
«У пацієнта рідкісна, четверта, група крові, тому збіг з донорами — велике везіння»
Віталій зізнався, що, дізнавшись про свій діагноз і необхідність пересадки серця, не вишукував на просторах Інтернету всіляку інформацію про тих, хто переніс трансплантацію, не шукав альтернативні шляхи лікування, не панікував і не намагався знайти інших лікарів, а терпляче чекав своєї черги на трансплантацію.
— Звичайно ж, мені траплялася інформація про операції з пересадки органів, — пояснює чоловік. — Але я розумію, що у кожного своя історія, чужий досвід не можна повною мірою застосувати до себе, тож я і не заглиблювався в ці історії. А коли в новинах показували хід операції, я просив переключити. Просив рідних при мені таке не дивитися. Ось ви були на операції, бачили, як і що робили хірурги, але мені відео не потрібно показувати. Досить знати, що тепер показники мого нового серця в нормі, що лікарі задоволені аналізами. Хочу вже рухатися, відчувати, що одужую.
Такий настрій, як кажуть фахівці, багато в чому запорука успіху.
— Цей пацієнт перебував у нас на обліку понад рік, — розповідає лікар Віталія Анна Мельник. Вона готувала його до операції, коли стало відомо, що є відповідний орган. — У нього рідкісна група крові — четверта. Знайти донора такому пацієнту вкрай складно.
— А в цьому випадку все збіглося, — додає Борис Тодуров. — Адже як підбирається реципієнт, коли є дані по донорському органу? Всі дані пацієнтів, які потребують пересадки серця, знаходяться в єдиній державній інформаційній системі. Вона автоматично підбирає пари, враховуючи відстань між клініками, де знаходиться донор і тієї, в якій можливо провести операцію, сумісність, стан реципієнта. І донор з четвертою групою крові ідеально підходив хворому, який перебував у нашій клініці.
— Мої рідні — дружина, батьки — так само, як і я, чекали на операцію, сподіваючись, що вона все ж таки відбудеться, — каже Віталій. — І ось вона відбулася. Я вже чекаю, щоб мене перевели в палату. Сподіваюся, задишка, втомлюваність залишаться в минулому і я повернуся до нормального життя. Мені ж останній рік навіть дієти спеціальної довелося дотримуватися — не їсти солоного, солодкого. Навіть це впливало на роботу мого хворого серця.
Ми розмовляли з Віталієм перед тим, як його перевели з реанімації в звичайну палату. Йому повинні були зробити перев'язку.
— Ви ж розумієте, що тепер вам постійно доведеться приймати препарати, які не дозволять пересадженому серцю відторгнутися? — питаю чоловіка.
— Не бачу в цьому проблеми, — відповідає він. — Я й так останній рік ковтав безліч препаратів, які підтримували моє серце. Тепер, мені пояснили, таблеток буде навіть менше.
«Сподіваюся, найближчим часом ми почнемо пересаджувати і легені»
Під час самої пересадки команда кардіохірургів працювала злагоджено та чітко, як єдиний організм. По-моєму, всі тут розуміють один одного навіть не з пів слова, а з руху руки, погляду. Операційна сестра вкладає в долоні хірургів інструменти, як ніби читаючи їхні думки. Анестезіолог Микола Гончаренко розуміє, що відбувається, навіть не дивлячись на екрани апаратів, а слухаючи їх звуки, реагуючи навіть на зміни їх ритму. За апаратом штучного кровообігу, який під час пересадки бере на себе функцію серця і легенів, стежив Олександр Киря. Борис Тодуров спочатку вилучив хворе серце пацієнта. На цьому етапі йому асистував кардіохірург Антон Шпачук. Потім у грудну клітку, що залишилася без серця, вклали донорське. Його директор інституту вшивав у чотири руки разом із завідувачем відділення трансплантації серця Гавриїлом Ковтуном.
— За 2021 рік наша команда вже виконала 15 пересадок серця, — каже Борис Тодуров. — А з 2019 року, коли ця галузь медицини нарешті зрушила з мертвої точки, в цілому ми зробили 24 операції. Всі наші пацієнти живі, виписані додому. Такий досвід дозволяє нам відпрацювати всі рухи, всі дії, етапи трансплантації.
У медицині є таке поняття: рутинна операція. Це коли методика відпрацьована настільки, що стає звичайною справою. Так лікарі кажуть про апендицит, видаленні жовчного міхура … З розвитком трансплантології і пересадки органів стають рутинними. І свідчать про розвиток медицини в країні, де таких важких хворих рятують «рутинно». Чи не диво, що нарешті і в нашій країні це стає звичайною справою.
— Але хворих в листі очікування сотні, — пояснює Борис Тодуров. — Щоб врятувати всіх, хто цього потребує, пересадки серця, нирок, печінки повинні виконуватися в усіх обласних центрах країни чи не кожен день. Але у нас поки навіть немає необхідної кількості фахівців, які могли б робити такі операції.
Кожна наша пересадка на виїзді — це майстер-клас для місцевих хірургів. Ми постійно вивчаємо колег, щоб одного разу вони змогли виконати пересадку серця без нашої участі. Постійна співпраця з львівськими кардіохірургами дає підстави говорити, що, цілком можливо, наступну пересадку вони вже виконають без нашої участі. Олег Самчук, головний лікар львівської лікарні швидкої допомоги, вважаю, зробив серйозний прорив у трансплантології нашої країни, коли амбітно і сміливо зважився провести пересадку серця в ковельській районній лікарні, де тоді працював, запросивши нашу команду.
Читайте також: Мої нирки позсихалися, як горіхи, — каже пацієнтка, якій вперше в Україні успішно провели трансплантацію в районній лікарні
«ФАКТИ» багато років регулярно розповідають про дивовижні випадки порятунку життя тяжкохворих людей за допомогою трансплантації. Це справжнє диво, коли органи загиблої людини дозволяють врятувати кілька інших життів. Але це ще й милосердний вчинок — погодитися, щоб у померлої рідної людини забрали серце, нирки, печінку для пересадки. Такий дозвіл — найвищий прояв людяності. І все більше жителів України розуміють це.
— Кілька років ми готуємося до того, щоб почати пересаджувати ще й легені, — додає Борис Тодуров. — Сподіваюся, незабаром наша команда зможе виконати і таку трансплантацію в нашій країні. Адже хворих, яким тільки так можна врятувати життя, у нас досить багато. Ми повинні застосовувати всі можливі методики, які існують у світі, щоб допомагати нашим хворим.
Читайте також: Чотирирічному Ярославу зробили в Києві пересадку кісткового мозку від неродинного донора
фото автора
2367Читайте нас у Facebook
