Зниження рівня бідності в Україні: експертка Людмила Черенько оприлюднила оптимістичний прогноз
Наскільки бідніші українці у порівнянні з європейцями, чи суттєво коронавірус вплинув на українців, в яких регіонах найгірше живуть та чому Донбас навіть у довоєнні часи не міг похвалитись високим рівнем життя, у першій частині ексклюзивного інтерв'ю «ФАКТАМ» розповіла завідувачка відділу дослідження рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, кандидатка економічних наук Людмила Черенько.
У продовженні розмови ми дізнались, хто найбідніший серед українців, чому вища освіта сприяє кращому рівню життя та коли Україна почне виходити з економічної кризи.
«Якщо в сім'ї є діти до 6 років, вона має вищі ризики бідності»
— Хто найбідніший серед українців?
— Діти. Чим більше дітей в родині, тим вищий ризик бідності. Причому він дуже високий, починаючи з другої дитини в сім'ї.
Кажуть, мовляв, пенсіонери бідні. Проте будь-який пенсіонер має бодай якийсь дохід. Якщо він живе сам, має маленьку пенсію і не може собі дозаробляти, тобто якщо йдеться про старих пенсіонерів, яким понад 75 років, — вони дійсно входять до групи ризику. Дитина ніколи не несе за собою доходу, тому гроші батьків автоматично діляться одразу на всіх членів родини. Це особливість не лише України. Проте у нас це стає проблемою, бо стандарти оплати праці занизькі. Молоді батьки не мають змоги заробляти багато. Саме на час старту їхньої трудової кар'єри припадає народження та виховання дітей.
Найризикованіший період, поки синові чи дочці ще не виповнилось 6 років. По-перше, вони вимагають багато уваги й один з батьків не може повноцінно працювати. По-друге, з'являється багато додаткових витрат. Якщо в сім'ї є діти від 0 до 6 років, вона має вищі ризики бідності.
Читайте також: Пенсії в солідарній системі не мають залежати від зарплати, — Елла Лібанова
— На вашу думку, є розбіжності між рівнем бідності чоловіків та жінок?
— Принаймні наші статистичні дані не показують різниці в ризиках бідності чоловіків та жінок. Це болюча для України тема, бо стандарти оплати праці дуже відрізняються. Якщо взяти заробітну плату чоловіків та жінок на аналогічних посадах та за ідентичної кваліфікації, рівень оплати відрізнятиметься. Для цивілізованої країни таке неприпустимо! Проте науковці вивчають бідність на рівні родини, тож не можуть діагностувати гендерну різницю.
В кожній середній сім'ї ми визначаємо середній дохід на людину. Відповідно, якщо є чоловік та жінка, то дохід порівну ділиться між ними. У випадках, коли окремо живуть чоловік та жінка, — зрозуміло. Якщо говорити про неповні сім'ї, де дитина виховується одним з батьків, найчастіше це мати, то не можна сказати, що вони вразливіші за всіма показниками. Щоправда, в них є деякі аспекти вразливості. Приміром, однозначно гірше забезпечені автомобілями. Це теж має пояснення.
— Проживання у сільській місцевості впливає на ризик бідності населення?
— Так, і це другий фактор підвищення ризику бідності в Україні. Якщо раніше поділ між високим та низьким рівнем бідності пролягав між містом і селом, ми говорили про стандарти міста та села, то десь після кризи 2008 року спостерігаємо ситуацію, коли малі міста за показниками почали наближатись до сіл. Скажімо так, нижчі ризики бідності гарантує лише проживання у великих містах.
Фактор, який знижує ризик бідності, — наявність в сім'ї хоча б однієї людини з вищою освітою. Причому не важливо, працює вона чи ні за обраною спеціальністю.
Звичайно, чим більше в родині людей, які закінчили виш, тим нижчі ризики бідності. Цьому є кілька пояснень. З одного боку, вища освіта надає певні навички людині, яка може краще адаптуватись до нових умов, постійно розвиватись та навчатись тощо. З іншого боку, є й така думка, що люди, які за своєю природою активні та незгодні залишатись в невигідних умовах, шукають кращого, тому вони отримують вищу освіту, зазвичай.
Читайте також: Ризик бідності серед пенсіонерів не найвищий, — демографиня Елла Лібанова
— Які роки за час незалежності були, скажімо так, найзаможнішими для українців?
— З точки зору рівня життя, це, безумовно, з 2002-го по 2008 роки. У цей час спостерігалось стрімке зростання всіх показників життєвого рівня. Це можна побачити за опосередкованими індикаторами, тобто як підвищувались ціни на житло до 2008 року. Тоді мало не щомісяця зростали темпи підвищення цих цін. Дуже багато індикаторів свідчили — ці роки були найуспішніші, з точки зору рівня життя.
— Відповідно, коли найгірше нам жилось?
— З 1992-го по 1995-й — найважчі роки для українців.
«За найоптимістичнішим сценарієм, 2022 року відбуватиметься консервація показників бідності»
— Багато хто з експертів каже, що українцям звичніше «плакатись», аніж хвалитись своїми статками.
— Варто говорити про два моменти. З одного боку є бажання хвалитись статками, навіть якщо вони зароблені нечесним шляхом. Щоправда, зараз це змінюється. Ще до війни вражало навіть не те, що людина живе за рахунок нечесних статків, а те, що вона хизується не лише ними, а способом їхнього набуття. Відбувалось морально-етичне падіння. Суспільство не просто це не засуджувало, а зводило на зразок. Відбувалась підміна понять.
Наразі ситуація змінюється, але подібне все ще є. Навіть люди, які не мають грошей, намагаються у соцмережах викласти фото неіснуючих автівок та інших розкошів, витрачаючи останні кошти, а подекуди й кредитні. Це бажання виглядати, а не бути.
З іншого боку, наші люди традиційно полюбляють прибіднятися. Проте дві такі суперечності характерні не лише для українців, а й для людей інших національностей. Останні років 5 так точно суспільство трансформується. Звичайно, багато речей ще залишаються по інерції, але ж одного десятиліття не достатньо, щоб ці звички відійшли.
Читайте також: Українцям будуть розраховувати «мінімалку» по-новому: що зміниться
— З чим пов'язані такі ментальні зміни?
— З подіями на Майдані, війною на сході країни.
— За вашими експертними оцінками, коли українці почнуть краще жити?
— На жаль, сьогодні ми зайшли в таку ситуацію, коли все залежить від економіки. Хоч я завжди була проти цього і вважала — соціальна сфера має більше значення, бо може ставати каталізатором змін. Справедливий розподіл ресурсів у суспільстві важливіший, ніж економічне зростання, результат якого розподіляється несправедливо. Проте сьогодні розумію — абсолютно все залежить від економіки. Останніми роками дуже скоротився інтервал впливу економіки на рівень життя людей. Якщо цього року ми стабілізуємось і 2022 рік дасть реальне зростання ВВП, то вже в кінці 2022-го відчуємо покращення ситуації з бідністю. А у 2023 році вже побачимо зниження, але не раніше. За найоптимістичнішим сценарієм, 2022 року відбуватиметься консервація показників бідності. Тобто бідність точно не зростатиме, але й не знижуватиметься.
Читайте також: Дає можливість отримати пільги в різних сферах: як в Україні набути статус малозабезпеченої сім'ї
Фото Сергія ТУШИНСЬКОГО, «ФАКТИ»
1484Читайте нас у Facebook
