ПОИСК
Блоги

Путіну необхідна постійна загибель українських солдатів на Донбасі: Піонтковський назвав мету шантажу

13:24 11 листопада 2021
Андрій Піонтковський

«Мінські угоди фактично мертві. Усім ясно, що Путін добровільно не піде, як він обіцяв, з Донбасу, а українське керівництво не зруйнує власну державу заради фальшивого «відновлення своєї територіальної цілісності». Про це і не тільки пише російський публіцист та політолог Андрій Піонтковський у своїй статті на сайті Каспаров.ru.

«…У Женеві Путін виконав свою домашню програму-максимум: приєднати США до міжнародного тиску на Україну і тим самим ізолювати її та примусити до капітуляції.

Кремль надає мінським угодам як своєму інструменту руйнування української державності величезного значення.

Світ пам'ятає знамените заклинання голови російської дипломатії Лаврова: «Ми ніколи не дозволимо Зеленському зіскочити з гачка мінських угод, нехай він звивається на ньому якнайдовше».

Мінські угоди фактично мертві. Усім ясно, що Путін добровільно не піде, як він обіцяв, із Донбасу, а українське керівництво не зруйнує власну державу заради фальшивого «відновлення своєї територіальної цілісності».

Позиція України є юридично бездоганною. Україна не виходить односторонньо з мінських угод. Навпаки, Україна фіксує злісне невиконання Кремлем ось уже понад 6 років базових першочергових положень мінських угод, а саме: припинення вогню та виведення російських військовослужбовців та озброєнь.

Десятки перемир'їв були зірвані Москвою саме тому, що постійна загибель українських солдатів необхідна російській владі як психологічний тиск на Україну. Мета шантажу — змусити Україну «з'єднатися» з ОРДЛО, тобто легалізувати в українському правовому та політичному полі військово-терористичний плацдарм РФ, нічого в ньому не змінюючи.

Місія міжнародного супроводу підкорення України покладалася за задумом Кремля на західні держави — Францію та Німеччину — з їхніми «формулами Штайнмаєра» та «кластерами Макрона».

Свого максимального дипломатичного успіху на західному напрямку вождь «руського миру» досяг на женевському саміті 16 червня 2021 року.

На своїй пресконференції Байден сомнамбулічно повторив надзвичайно важливу для Путіна фразу про безальтернативність мінських угод. Путін настільки був упевнений у партнері, що навіть анонсував цей байденівський coming out на початку своєї пресконференції.

По тріумфальному виразу його обличчя можете судити, що він дійсно «got exactly what he wanted from Biden in Geneva».

Це не моя оцінка. Це заголовок зазвичай доброзичливого до Байдена сайту телеканалу CNN (!) 17 червня та реакція переважної більшості американських експертів та коментаторів. Байден провалив перший свій кастинг на роль лідера Вільного світу, яка залишалася вакантною протягом останніх 12 років.

Апофеозом путінської спецоперації мали стати, за його задумом, слова, сказані Байденом Зеленському на їхній майбутній зустрічі в Білому домі: «Повертайтесь, юначе, до Києва і виконуйте мінські угоди, як вам і радять мої колеги, великі державні діячі Макрон, Меркель, Путін».

Кремлівським здавалося тоді, що вони за крок від успіху своєї спецоперації «приєднання України до ОРДЛО». Справді, вже не лише Меркель і Макрон, а тепер і «лідер вільного світу» Байден фактично закликав Зеленського підкоритися категоричній вимозі імперського міністра — звиватися на гачку мінських угод.

Але за три місяці ситуація змінилася кардинально. Україна продемонструвала, що вона є суб'єктом світової політики. Спираючись на підтримку більшості американського істеблішменту, який різко засудив поведінку Байдена в Женеві, українська дипломатія перемогла пропутінське лобі всередині адміністрації Байдена.

Результати саміту Зеленський — Байден виявилися для Москви такими, що вкрай розчаровують. Мем «мінські угоди» там жодного разу не пролунав. Було підписано оборонну угоду США та України, почалися масштабні постачання озброєнь Україні, Конгрес ініціював цілу низку дуже болючих для Кремля законопроєктів. Ця тенденція була закріплена візитом міністра оборони США Остіна до Києва та рішеннями саміту НАТО у Брюсселі. Остін взяв на себе роль головного драйвера та споуксмена української політики адміністрації США.

Повертатися на гачок Лаврова Україна та її президент категорично не збираються.

Навпаки, вимальовується перспектива для самих Путіна, Лаврова & Co звиватися до кінця свого політичного життя на гачку окупації Криму та створеного ними ОРДЛО.

Україна ніколи не капітулює. У разі вторгнення агресора вглиб України її армія та народ боротимуться. І матимуть серйозну підтримку своїх союзників.

Цей провал, здавалося б, блискучої женевської операції з «вербування» американського президента не залишився непоміченим у Москві. Відразу після натовського саміту різні російські джерела настирливо заговорили про «майбутню» нову особисту зустріч Байдена і Путіна. Водночас не припинялася і кампанія знущання з Байдена у кремлівській пропаганді. Загалом виходило приблизно так: Байден пукнув у присутності королівської особи і тому терміново треба зустрітися з Путіним.

Всі витоки про зустріч, що «готовиться», безперервно породжуються виключно російською стороною. Навіщо Кремлю знову знадобився старий Джо, теж не ховалося.

Ось реліз Козака після його зустрічі з Нуланд 13 жовтня: «Під час переговорів було підтверджено озвучену в Женеві позицію США, що без узгодження майбутніх параметрів автономії, або, іншими словами, особливого статусу Донбасу у складі України, суттєвий прогрес у врегулюванні конфлікту навряд чи можливий».

Це реліз Козака. Жодних спільних документів підписано не було. Нема й публічних заяв Нуланд.

А ось уже і «його превосходительство» автор концепції гачка МС зазначає 8 листопада: «Керівництво США підтримує дотримання мінських домовленостей, включаючи особливий статус Донбасу. І на зустрічі президентів Путіна і Байдена в Женеві у червні цього року, і під час недавніх візитів заступника держсекретаря США Нуланд і директора ЦРУ Бернса, під час їхніх контактів з російськими керівниками, на всіх цих зустрічах і президент США, і його підлеглі прямо підтверджували необхідність мінських домовленостей.

Отже, Байдену наполегливо нагадують про дані Путіну в Женеві та невиконані ним обіцянки. Посилаючись при цьому на свої деякі нібито підтвердження його підлеглих.

Порядок денний особистої зустрічі Байдена — Путіна визначився, як кажуть у певних колах, суто конкретно. Байдена треба повернути до його стану від 16 червня. Зробити це може лише одна людина. Майор зовнішньої розвідки В. В. Путін повинен здійснити третій подвиг розвідника.

У Гельсінкі йому вдалося так затрахати Трампу мізки, що той почав одразу в присутності надзвичайно задоволеного собою Путіна розповідати місту та світу, що він не вірить жодній зі своїх 17 спецслужб, зате цілком довіряє своєму другові Володимиру. У Женеві теж непогано вийшло.

Але третього подвигу не буде. Не тому що випускник Червонопрапорного інституту КДБ втратив хватку. А тому, що у Москві недооцінили зміни, що відбулися останніми місяцями у вашингтонському політикумі. Deep State просто не відпустить свого могутнього Старого, батька Світової демократії на ще один психоделічний сеанс із Путіним.

Але поставмо собі запитання, а навіщо кремлівські так завзято і так незграбно, на мій погляд, намагалися затягнути літню людину на стрілку і повернути її в змінений стан свідомості від 16 червня. Ну скаже він українцям: виконуйте мінські угоди, як від вас вимагає Путін. Так українці пошлють його кудись подалі, як вони вже послали і Путіна, і Макрона, і Меркель, та й самого Байдена після Женеви. Україна вже зробила власний вибір. І в Москві це чудово знають. У чому ж тоді сенс кремлівської спецоперації, що розгортається на наших очах?

У мінімізації майбутньої американської реакції на масштабне російське вторгнення вглиб України.

Витиснувши з Байдена те, що йому необхідно, і сфабрикувавши пару розіп'ятих донецьких хлопчиків, Путін почне «примушування України до виконання мінських угод». Тобто майже за формулою «За Батьківщину, за Байдена!». Кремлівська кліка ветеранів Валдайського форуму, що нікуди не поділася у Вашингтоні, корисних ідіотів, агентів впливу, що включає пару членів кабінету, почне кричати на весь голос: «Українці не прислухалися до нашого президента! Путіна можна зрозуміти. We need stable predictable relations with Russia. Ніякого постачання летальної зброї Україні! Жодних пекельних санкцій!»

Тільки в такому планованому сценарії набуває сенсу поточна операція «Викрадення Байдена». Що означає, що «питання про державність України», яке вже неодноразово підіймалося Путіним, розглядається кремлівськими мрійниками в самому практичному плані.

Йде робота над оптимізацією витрат остаточного вирішення українського питання", — написав Андрій Піонтковський.

Читайте також: Павло Клімкін: «Путін у Женеві виклав російську логіку — це фактична окупація й анексія Донбасу»

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

1857

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.