Не знаю, мої друзі, чи багатьом з вас доводилося чути вислів «Буриданів віслюк», але практично впевнений, що лише одиниці знають про справжнє походження цього, на перший погляд, досить дивного словосполучення. Спробую розповісти вам цю історію, оскільки мені вона здається не тільки кумедною, але ще й дуже повчальною. Наприкінці 13-го століття ректором Сорбонни, Паризького університету, був Жан Бурідан. До речі, відомий він був не лише завдяки своїм науковим працям, а й численними любовними пригодами. Сучасники, серед іншого, приписували йому романтичні стосунки з королевою Наварри Маргаритою Бургундською, дружиною майбутнього короля Франції Людовіка Х, а також із Жанною Бургундською, дружиною короля Філіпа Довгого. Чи так це було насправді, достеменно не відомо нікому, а ось те, що Бурідан мав звичку, розмірковуючи на своїх лекціях про свободу волі, наводити приклад із віслюком, зафіксовано документально і сумніву не підлягає.

Щоразу, починаючи читати лекцію перед студентами, які щойно вступили на філософський факультет Сорбони, ректор малював на диво барвисту картину:

- Уявіть собі, — казав він, — голодного віслюка, що стоїть на однаковій відстані між двома стогами сіна, що пахне. Кожна копиця сіна однаково приваблива і смачна. І що ж робити бідному віслюкові, поставленому перед таким вибором?

Загалом подібний приклад з віслюклм та сіном наводився ще давньогрецьким філософом Аристотелем у трактаті «Про небо». Висміюючи ідею про те, що Земля нерухома тільки тому, що вона кругла, і будь-які сили на ній повинні бути рівні у всіх напрямках, Аристотель стверджував, що це так само безглуздо, як говорити, що «людина голодна, як і спраглий, і вміщена між їжею та питтям, повинна залишатися там, де вона є, і голодувати до смерті». Бурідан схилявся до того, що людина, зіткнувшись з вибором, повинна вибирати на користь більшого добра. І тут уже на прикладі віслюка з однаково доступними стогами сіна дійшов висновку, що нещасна тварина, поставлена перед таким вибором, приймаючи рішення, неодмінно помре з голоду. До речі, позицію Жана Бурідана підтримували багато філософів і письменників, які відтоді використовували у своїх працях словосполучення Буриданів віслюк, знайоме зараз практично всім і кожному.

Не заглиблюючись у філософські суперечки про непростий вибір віслюка, можна припустити, що нормальний віслюк з голоду вже точно не помре, хоча й важко зрозуміти, яку копицю сіна він вибере. До речі, третій варіант — усвідомлений вибір голодної смерті — теоретично теж можливий. Але де ви бачили віслюка, який свідомо обирає голодну смерть, стоячи перед двома оберемками свіжого сіна?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.