У 1970-ті роки на вулиці Червоноармійській у Києві, неподалік Центрального стадіону, був кінотеатр імені Ватутіна. Одного дня він був названий театром повторного кіно. І найчастіше там чомусь крутили індійські фільми. Мені вони подобалися. І не лише мені. В них не було революційного пафосу і гучних маршів у виконанні комсомольців, які здійснюють черговий трудовий подвиг. В індійських фільмах було життя простих, найчастіше бідних людей, які мріють якось розбагатіти настільки, щоб жити в окремій квартирі, їсти не те, що доведеться, а те, що хочеться, і одягатися в чистий і гарний одяг. То були фільми про нас. Просто події відбувалися в якійсь далекій країні, неймовірно яскравій і, попри все, світлій і радісній.

Особливо мені подобався знаменитий індійський фільм «Бродяга» про жебрака, якого безжальне життя постійно змушувало хитрувати і уникати покарання за це, закохуватися і боротися за своє кохання до останнього, засмучуватися, але ненадовго, бо найкращими ліками від смутку є задерикувата пісня, яку головний герой виконував на кожному кроці, доречно і не доречно, і від цього на душі ставало якось тепло і славно. І всі тривоги і проблеми, залишені за дверима кінозалу на короткий час, не здавались такими страшними й непереборними. Роль бродяги виконував Радж Капур, чорнявий і блакитноокий красень, у якого були закохані буквально всі, хто хоч одного разу побачив його в кіно. Радянський глядач легко закохувався у таких героїв. Тому що вони були такими ж, як ми, тільки трішки більш фартовими і щасливішими.

Радж Капур, що народився цього дня, 14 грудня 1924 року в Пешаварі (зараз це Пакистан), вже у 6 років почав грати в театрі свого батька, теж відомого в Індії актора Прітхвіраджа Капура. Увечері грав, а вдень підробляв і робітником сцени, і прибиральником, і освітлювачем. Перший раз у кіно знявся у 11 років. А вже у 22 роки відкрив свою власну кіностудію «Радж Капур Філмз», на якій і знімав фільми, і знімався в них сам. Картина «Бродяга» вийшла на екрани в 1951 році і буквально відразу стала популярною у всьому світі. Нагороди міжнародних кінофестивалів сипалися на Раджа Капура одна одною. Тільки в Радянському Союзі фільм переглянули 64 мільйони людей! На молодого актора обрушилася така слава, якою міг би позаздрити будь-який відомий режисер та артист. Але це не заважало йому продовжувати зніматися в кіно, їздити з гастролями по всьому світу і насолоджуватися життям.

Коли до Москви прилетів з офіційним візитом прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру, Микита Сергійович Хрущов насамперед запитав високого гостя: «А ви знайомі з Раджем Капуром? Як із яким? З тим самим, який зіграв головну роль у фільмі «Бродяга»! Неру, який на той час ще не встиг подивитися популярну картину, був просто вражений тим, як на московських вулицях, вітаючи його, люди починали співати пісеньку волоцюги з того самого фільму. Під час зустрічі в Делі першого у світі космонавта з першим в Індії актором Юрій Гагарін на повному серйозі назвав Капура «товаришем Бродягою», а народна артистка СРСР Людмила Чурсіна подарувала артисту українську вишиванку ручної роботи, яку він тут же вдягнув на себе. Натомість він запропонував їй вибрати будь-яку красиву сукню. Чурсіна скромно обрала дві…

Перед запуском кожної нової картини вся творча команда Раджа Капура молилася Ганеші — індуїстському богові з головою слона та тілом людини. Ганеша, на думку, індусів, завжди допомагає тим, хто прагне поставленої мети, прибираючи своїм хоботом перешкоди на їхньому шляху. Можливо, всенародна любов до Раджу Капуру в чомусь була схожою з тим же?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.