Віталій Козловський: «Коли у серпні помер тато, музика стала моїм порятунком»
Коли почалася пандемія, все людство зазнало колосального стресу. Здавалося, що це страшний сон, що відбувається наяву. Але людина до всього поступово адаптується. І до нових реалій життя багато людей вже встигли пристосуватися. Хоча й тих, хто не зміг цього зробити, теж чимало.
Однак у будь-якому разі важливо вірити у краще, ставити цілі та намагатися досягти їх. Як говорив Стів Джобс, «тільки наявність мети приносить життю сенс і задоволення. Це сприяє не тільки здоров'ю та довголіттю, але також дає вам крапельку оптимізму у тяжкий час».
«ФАКТИ» продовжують проєкт «Світ після пандемії» — серію інтерв'ю з відомими людьми та лідерами галузей.
Раніше про нові реалії життя розповідали Андрій Курков, Іван Марчук, Ольга Сумська, Олег Скрипка, Ніна Матвієнко, Олександр Пономарьов, Еліна Світоліна, Андре Тан, Діма Борисов, Євген Клопотенко…
Сьогодні наш співрозмовник — відомий український співак Віталій Козловський.
«У мене нарешті відбулася розмова з самим собою»
— Віталію, ваші нові пісні «Доктор» та «Мала, танцюй» набирають мільйони переглядів у YouTube. У чому секрет такої популярності?
— Ситуація з коронавірусом мене внутрішньо дуже змінила. За багато років своєї діяльності я не мав відпочинку понад шість днів. А коли почалася пандемія, я півтора місяця провів удома і в мене нарешті відбулася розмова з самим собою, а не з метушнею, яка цю розмову постійно відтягувала. Я дійшов до переосмислення багато чого у своєму житті. Змінив ставлення до багатьох речей — у тому числі й у творчості. І зараз вона, як ви вже, мабуть, помітили, стало іншою. Останнім часом я не лише співаю, а й пишу вірші, багато з яких ви можете прочитати у мене в Instagram. Моє власне життя — джерело емоцій та досвіду. І я готовий цим усім ділитися.
— У вашій пісні «Доктор» є слова «Эта музыка — доктор». Чи траплялося, що ваші пісні змінювали чиєсь життя?
— Після концертів мені неодноразово казали: «Віталію, ви лікуєте душі». Це дуже приємно чути. Вірю в те, що силою думки ми можемо залучати до свого життя те, чого нам хочеться. Навіть те, що я став артистом, сталося в моєму житті наче магічним чином: я дуже мріяв про це — і моя мрія здійснилася.
— Ви ж за освітою журналіст?
— Я завжди хотів співати. Але вважав, що крім цього треба вміти ще щось у житті. Журналістська освіта мені дуже допомагала, коли доводилося давати інтерв'ю. Воно мені допомагає і сьогодні: на музичному каналі я веду кілька програм. Тож недарма я провчився п'ять років на цьому чудовому факультеті. А коли розпочалася пандемія, я вирішив, що хочу продовжувати освіту. І Всесвіт незабаром відреагував на це моє бажання. Мені надійшла пропозиція викладати вокал у Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв. Я погодився, бо маю величезну практику. Але вирішив паралельно навчатись на відділенні вокалу. Наприкінці року отримуватиму диплом.
— Хто із закордонних виконавців вас сьогодні надихає?
— Наприклад, Дуа Ліпа. Але взагалі я слухаю різну музику: джазову, інструментальну… Сьогодні складно виділити когось одного з виконавців, бо раніше купувалися альбоми та диски — і фактично затиралися до дірок, а зараз нові пісні, навіть стаючи дуже популярними, надовго в епіцентрі уваги не затримуються.
«Я не належу до людей, які живуть ностальгією за минулим»
— Віталію, в одній із телепрограм ви розповіли про те, що нещодавно втратили батька. Щиро висловлюю вам співчуття.
— Тата не стало у серпні. Ніщо не віщувало його відходу. Він дуже радів моїм перемогам і болісно переживав, якщо в мене щось не складалося. Батько подарував мені відчуття безумовної любові у цьому світі. З ним ніколи не було нудно. Він завжди умів круто накрити стіл, приготувавши смачну їжу, був легкий на підйом і мав прекрасне почуття гумору. З ним було завжди дуже весело та класно. Тато був моїм найкращим другом у житті. Ми з ним могли розмовляти на будь-які теми. Навіть у найважчі моменти він не падав духом, жартував та знаходив приводи для самоіронії.
— Ваш батько Віталій Сергійович помер не від коронавірусу?
— Думаю, ковід зіграв якусь роль. Тато перехворів на нього рік тому. Були проблеми з легенями. Це ще й наслідок роботи: він був електриком-атомником, доводилося багато часу проводити на будівництві. До того ж все життя був затятим курцем.
.jpg "За словами Віталія Козловського, його тато Віталій Сергійович був для нього найкращим другом")
— А ви не палите?
— Ні. Я ще у дитинстві сказав собі, що не робитиму цього. І іншим не раджу палити. Це дуже шкодить здоров'ю.
— Хто прищепив вам любов до музики?
— Старша сестра Олена. Вона була меломанкою і часто у дитинстві просила мене заспівати свою улюблену пісню Yesterday гурту The Beatles. І я співав. Все починалось із цього. Мені було років чотири тоді. Ми грали у концерти. Виступали один перед одним із дезодорантом у руках замість мікрофона. Таким чином сестричка й прищепила мені любов до музики, яка стала невіддільною частиною мого життя.
Коли у серпні помер тато, музика стала моїм порятунком. На душі було дуже важко. Але Бог дав мені у цей час величезну кількість роботи. І вона стала для мене ліками.
— Як ви вважаєте, що чекає на шоубізнес у нових реаліях життя?
— Я не належу до людей, які живуть ностальгією за минулим. Мені подобається наш час, зараз з'являється багато різної, гарної музики. Не до вподоби лише те, що, якщо в музичному світі відбувається щось круте, на жаль, воно надовго не затримується. Раніше, коли з'являлася якась класна композиція, її слухали довго. З іншого боку, у всіх у нас настрій змінюється і під нього завжди можеш знаходити якийсь новий мотив.
«Поїздки світом дають можливість ширше дивитися на ситуацію»
— Чи їздили ви за кордон у період пандемії? І що, на ваш погляд, чекає подорожі у майбутньому?
— Я був на гастролях у Туреччині, Єгипті та Болгарії. Щодо перспективи подорожей, той, хто любить їздити світом і вважає, що ці поїздки його наповнюють, обов'язково це робитиме і далі. І я належу до таких людей. Поїздки світом дають можливість ширше дивитися на ситуацію. Життя — це стежка, якою йдеш. І її можна зробити ширше своїми подорожами, новими знайомствами, проєктами… Чим більше подорожуєш, тим більше відкриваєш для себе світ.
— Як вважаєте, світ зміниться після пандемії?
— Це вже сталося. Мені здається, всі ми всередині змінилися і життя вже не буде таким, яким було до пандемії.
— Що ж мають зрозуміти люди внаслідок пандемії?
— Ситуація змусила нас заглибитися у себе, багато чого переосмислити. Але при цьому потрібно пам'ятати про те, що, можливо, хтось потребує вашої уваги та допомоги. У світі все взаємопов'язане — і в якийсь момент цим «кимось» можете виявитися ви.
— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» у такий непростий час?
— Як кажуть, краса в очах того, хто дивиться, тому, як ми дивимося на життя, так і воно дивиться на нас. У житті кожного з нас буває чимало складнощів, але так важливо тягнутися до світла, вірити у добро, сподіватися на краще і робити все для цього. Будьте оптимістами! Адже песимізм ще ніколи нікого не робив щасливішим. Нехай ваше життя буде у яскравих фарбах! Створюйте свято для себе та інших. Весело не там, де веселять, а там, де веселяться.
Читайте також: Лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя: «З Євгеном Клопотенком готуємо кліп про борщ за участю світових зірок»
Фото з альбому Віталія Козловського
2540Читайте нас у Facebook
