Герой нашої сьогоднішньої розповіді народився у Ризі 12 січня 1936 року. Він усе своє довге життя провів у рідному місті і, схоже, анітрохи не шкодує. А навіщо шкодувати? Адже це не завадило йому стати по-справжньому знаменитим і щиро улюбленим мільйонами шанувальників естрадної музики у багатьох країнах, насамперед, у тих, що раніше входили до Радянського Союзу. Його пісні виконували Алла Пугачова та Софія Ротару, Валерій Леонтьєв та Олександр Малінін. Без його мелодій не обходилася жодна музична передача тоді ще Центрального телебачення. А у щоденній вечірній програмі «Время», яка зазвичай закінчувалася прогнозом погоди, про дощі та хуртовини ведучі розповідали під впізнавану з перших нот мелодію, написану сьогоднішнім іменинником. Напевно, ви вже здогадалися, що йдеться про Раймонда Паулса.

Його батько був відомим у Ризі склодувом. Але все життя захоплюючись музикою (навіть грав в ансамблі на барабанах), дуже хотів, щоб синочок став музикантом. Вже у три роки Раймонда віддали в унікальний дитячий садочк для обдарованих діток — у клас скрипки. Але оскільки пальчики у малюка виявилися для цього інструменту закороткими, невдовзі його перевели до групи, де навчали гри на піаніно. Ось цей інструмент точно виявився його. Спочатку, правда, батькові доводилося музичні здібності Раймонда закріплювати за допомогою ременя, але згодом справа таки пішла. Вже з 15 років хлопець виступав у професійних джазових колективах. У тому числі й тих, що грали у ризьких ресторанах. Бувало, старші товариші забирали його на роботу, залишаючи батькові розписку: «Раймонда взяли з собою. На ранок зобов'язуємося повернути».

Та йому й самому вже подобалося виступати перед публікою. Тим більше, бачучи, як м'яка, наче вкрадлива манера гри, змушує людей, кинувши все, невідривно стежити за миготінням його рук над чорно-білими клавішами піаніно. Він потім зізнавався, що йому подобалася відчувати «владу над публікою, яка слухала, затамувавши подих».

Популярність до Раймонда Паулса прийшла швидко. Та й за славою справа не стала. Працюючи у співавторстві з Іллею Резником та Андрієм Вознесенським, Паулс створював один хіт за іншим. Особливо популярними стали його пісні у виконанні Алли Пугачової. «Миллион алых роз», «Маэстро», «Эй, вы там, наверху», «Без меня» та багато інших творів самобутнього латвійського композитора слідом за відомими виконавцями співали мільйони простих людей, бо ці пісні завжди дарували світлі почуття радості, кохання, насолоди життям, яке насправді було у той час не настільки вже й простим. Та й зараз, чесно кажучи, залишається такою самою. Багато років тому під час гастролей в Одесі молодий композитор познайомився з тією єдиною та коханою, з якою прожив разом майже 60 років — зі своєю Світланою. Невдовзі у них народилася дочка Аннет. Це був час, коли скромний і на сцені, і у побуті Раймонд міцно захопився алкоголем і почав розуміти, що це може погано для нього закінчитися. Але врешті-решт йому вдалося знайти в собі сили раз і назавжди покінчити зі згубною звичкою. З того часу на власній машині Паулса встановлено номер RP — 62, що позначає ініціали композитора і рік народження дочки, що збігся з остаточним рішенням «зав'язати» з алкоголем.

Сьогодні він продовжує працювати. І навіть у період пандемії часто виступає у концертах. Але найбільше присвячує себе роботі з талантами-початківцями. Він добре пам'ятає, як і йому в дитинстві допомагали увійти у чудовий світ музики. Увійти та назавжди в ньому залишитися.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.