ПОИСК
Інтерв'ю

Про повернення до ядерного озброєння, чому світ фактично не реагує на анексію територій і воєнні провокації Росії, розповідає ексміністр

10:30 21 січня 2022
Володимир Огризко

У першій частині інтерв'ю з українським дипломатом, міністром закордонних справ України (у 2007−2009 роках) Володимиром Огризком «ФАКТИ» поговорили про наслідки для України численних міжнародних зустрічей між НАТО, США та Росією. А також з'ясували, чому інтервенція Росії в Казахстан — це величезна помилка Путіна, яка йому відгукнеться.

У продовженні розмови йтиметься про те, яким чином Росія вже запустила режим самознищення. Водночас «ФАКТИ» запитали ексвисокопосадовця, чому, попри анексію територій, порушення Росією кордонів інших держав, зокрема України, Молдови, Грузії, вона дотепер фактично залишається непокараною.

«На Заході воліють робити крок уперед і два кроки назад, оскільки бояться спровокувати Росію на нову агресію»

— Володимире Станіславовичу, як ви вважаєте, аналізуючи всі слова та дії Кремля, можливо, Україні варто почати вести мову про повернення до ядерної зброї? Таким чином ми б підштовхнули Захід до надання нам сучасного озброєння.

— Я про це кажу вже не перший рік: Україна має повне моральне право вимагати від Заходу відновлення своїх засобів стримування. Ми віддали ядерну зброю, а це найкращий засіб стримування. Наші західні партнери хоч і допомагають, проте ми маємо окуповані Крим і Донбас. Сьогодні є реальна загроза нової повномасштабної війни з Росією, з її боку. За цих обставин на Заході говорять, мовляв, ми не можемо воювати за Україну, бо Україна не є членом НАТО. Ну добре, це ваші внутрішні справи, проте ви повинні забезпечити Україну всім необхідним, аби вона, щонайменше, захищалась сама. Думаю, це має стати темою № 1 наших теперішніх зусиль на всіх рівнях. Йдеться не лише про роботу дипломатів, а й президента, прем’єр-міністра, голови парламенту, міністрів, усіх народних депутатів. Це те, що ми повинні робити щоденно, щогодинно, пояснюючи, що Захід має перед нами юридичні, політичні, моральні й інші зобов'язання для того, щоб ми могли себе захистити.

Тому нинішня позиція наших партнерів щонайменше є доволі нечесною, несправедливою та необ'єктивною, мені здається. Україна віддала ядерну зброю, то тепер, будь ласка, надайте нам оборонне озброєння в якійсь іншій формі.

Водночас про ядерну зброю говорити зараз було б малореально. Проте ми знаємо, що теперішні засоби конвенційної війни за своїми руйнівними наслідками мало чим відрізняються від ядерної зброї. Тому нам потрібно мати таке озброєння, і не «колись…» і «якщо…», а вже зараз.

Читати також: Переговори між Байденом і Путіним: про наслідки для України розповідає дипломат

— Фактично ми бачимо, що Росія анексувала Крим, веде активні бойові дії на Донбасі ще й виставляє свої ультиматуми не лише Україні, а й Європі, НАТО. Чому на такі нахабні дії Кремля наші західні партнери, скажімо так, доволі спокійно реагують? Виходить, Росії пробачили всі ці злочини?

— Ці ж питання я постійно підіймаю у своїх контактах із західними колегами. Але ж хіба тільки ці? А захоплення Абхазії, Південної Осетії в Грузії, а 30 років Придністров'я! Хіба це не аналогічні проблеми, які чомусь особливо не хочуть помічати на Заході. Ми повинні всі разом ставити питання, що маємо справу з країною-агресором, країною-шантажистом, яка не лише не зробила висновків з того, що відбулось, а продовжує свою політику шантажу. Тому якраз ця тема має бути на порядку денному наших контактів з Заходом. Мають бути покарання за такі злочини, а це міжнародно-правові злочини без будь-якого сумніву. Проте на Заході воліють робити крок уперед і два кроки назад, оскільки бояться спровокувати Росію на нову агресію. Проте, насправді така невизначеність і позиція псевдонейтральності та умиротворення навпаки спонукає її до нових ультиматумів та шантажу. А також до нових речей, які насправді є дуже небезпечними.

Читайте також: Андрій Єрмолаєв: «Виклик, який Росія кинула США, виводить загрози ризику за територіальні межі Європи»

— Якось експосол Грузії в Україні Грігол Катамадзе висловив в розмові думку, що Україні варто було б голосніше нагадувати про Будапештський меморандум.

— Його потрібно згадувати в контексті тих речей, про які ми щойно говорили: йдеться про юридичні, політичні та моральні зобов'язання Заходу перед Україною. Ми віддали ядерну зброю, то, будь ласка, дайте нам зброю якою ми реально зможемо стримувати Росію. Мені здається, має бути саме така тональність розмов в контексті цього меморандуму.

— Росія воліє примусити Україну до миру на своїх умовах, зокрема наполягає на так званій формулі Штайнмаєра та не бажає йти на поступки.

— Ви ж бачите, що Росія в даному контексті говорить про дві речі. Перша. Вони всіх і вся переконують, що «іх там нєт», говоріть з Луганськом та Донецьком.

Друга. Вибори під дулом російських автоматів. Не знаю, чи знайдеться серед українських політиків той, який захоче вести розмову в такій площині. Адже щойно він це зробить, думаю, йому доведеться приєднуватись до ще одного втікача, який начебто проживає в Ростові-на-Дону.

«Путін і його оточення створюють в РФ таку систему, яка мало чим відрізняється від радянської»

— Все ж за нинішніх умов чи можлива зустріч Путіна та Зеленського, про яку часто говорять в Офісі президента?

— В Офісі президента чомусь не хочуть зрозуміти, що сам факт зустрічі Зеленського з Путіним, під час якої обговорюватимуть Донбас, означатиме визнання очільником Кремля своєї країни стороною конфлікту. Для них ця позиція є неприйнятною. Вони всім хочуть довести — «іх там нєт». Відповідно, й реакція на таку зустріч є абсолютно негативною. Такої двосторонньої зустрічі, вважаю, не буде. Чому цього не хочуть зрозуміти в Офісі президента, не знаю. Проте це вже запитання до них.

Читайте також: Про схожість Зеленського та Лукашенка, прямі переговори з Путіним та знецінення влади: розповідає Віталій Портников

— Володимире Станіславовичу, на вашу думку, які у нас шанси повернути Крим та Донбас?

— Думаю, повернути Крим та Донбас без західних партнерів неможливо. Але, повірте, путінський режим насправді є далеким від того, яким він себе подає світу. Якраз сьогодні Путін і його оточення створюють в РФ таку систему, яка мало чим відрізняється від радянської. За винятком того, що дехто має можливість грабувати Росію та виводити капітали за кордон. Проте все інше залишається фактично повторенням усього того, що ми вже колись проходили. Насправді для Росії найбільшою загрозою є не НАТО, а нинішній режим, що підводить її до закономірного фіналу. Цим фіналом буде її розпад. Адже можна протримати економіку на нафті та газі ще максимум десять років, після чого даних ресурсів не вистачатиме вже навіть для внутрішніх потреб РФ. А ми знаємо, що 75% надходжень до її бюджету — нафта і газ.

Через 10−12 років Росія стикнеться з ситуацією, коли її скарбницю не буде чим наповнювати. Вона не хоче переходити на новітні технології, бо це потребує доволі серйозних змін у системі управління економікою, а повсюдна корупція, що створена нині в РФ в інтересах режиму, не дозволяє упроваджувати зміни. Плюс, як кажуть, «закатування гайок» щодо всього того, що називається «права людини», зубожіння населення, безправність регіонів, які фактично є колоніями центру, демографічна катастрофа тощо. Я вже не кажу про глухий кут у зовнішній політиці, у який так успішно загнала себе Росія власноруч. Все це у підсумку дасть такий вибух, який розірве країну на шматки. Думаю, до того часу ситуація з поверненням окупованих Росією територій навряд чи буде можливою. Але для історії 10−15 років — це лише мить. Нічого, ми дочекаємось!

Як раніше повідомляли «ФАКТИ», на пресконференції, присвяченій першому року перебування на посаді, президент США Джо Байден наголосив, що на Росію чекає катастрофа у разі військового вторгнення в Україну. Що може означати ця заява, читайте тут.

Фото зі сторінки Володимира Огризка у Facebook

3130

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2022 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.