«Ми всі навчались небагато, Абияк і абичого, Тож вихованням здивувати В нас можна легко хоч кого». Багато хто з нас напевно пам'ятає ці рядки з пушкінського «Євгенія Онєгіна». Вони повною мірою відносяться до сьогоднішнього іменинника Жоржа Шарля Дантеса, який народився в небагатій дворянській сім'ї у французькому Ельзасі 5 лютого 1812 і став причиною передчасного відходу з життя великого російського поета, якому ці рядки, власне кажучи, і належать.

Відправлений батьками до Бурбонського ліцею в Парижі Жорж так погано в ньому вчився, що його довелося перевести до Королівського військового училища Сен-Сір. Але це училище Дантесу закінчити не вдалося. І тоді він, користуючись заступництвом принца Вільгельма Прусського, подався служити в пруську армію. З якої теж незабаром було відрахований. Цього разу в російську гвардію до Петербурга. Склавши нескладний офіцерський іспит, Дантес був зарахований корнетом в армію, де навіть незнання російської мови не заважало йому спілкуватися з офіцерами, які добре знали французьку мову і не відмовляли в проханнях вивести молодика у вищий світ.

Там цей симпатичний юнак був помічений посланцем нідерландського двору в Росії бароном Луї Геккерном, який швидко взяв над ним опіку, а невдовзі навіть усиновив цього всюдисущого корнета. Поповзли чутки про те, що старий барон та його новоявлений син перебувають у гомосексуальному зв'язку. Одним із тих, хто ці чутки підігрівав, якраз і був Олександр Пушкін. Не зовсім розуміючи, чому в Росії поета прийнято вважати «більше, ніж поетом», Дантес вирішив позалицятися за дружиною Пушкіна Наталією Гончаровою. Отримавши анонімний «диплом рогоносця», Пушкін викликав Дантеса на дуель. Але того разу барону Геккерну вдалося конфлікт зам'яти. Тим більше, що Дантес незабаром зробив пропозицію руки та серця сестрі Наталії Миколаївни — Катерині Гончаровій, і пропозиція ця була прийнята. Але і після весілля з Катериною Дантес не залишив наполегливих залицянь за Наталією, яка, судячи з усього, від цих залицянь особливо й не відмахувалася. І наприкінці січня 1837 року Пушкін офіційно викликає корнета Дантеса на дуель.

Як відомо, для поета з'ясування стосунків на пістолетах закінчилося трагічно. Злегка поранивши Дантесові праву руку, Пушкін у відповідь отримав смертельне поранення у живіт і за кілька днів помер. Дантес був негайно звільнений з гвардії і відданий під суд. За законами того часу він був засуджений до страти. Але Микола I особисто замінив вирок розжалуванням скандального корнета у рядові та висилкою його з Росії. Разом з ним у Францію вирушила і молода дружина, яка народила вже в Ельзасі чотирьох дітей і померла від післяпологової лихоманки в 1843 році.

У Парижі щасливчику шаленої долі Дантесу вдалося обрости зв'язками із впливовими людьми, стати депутатом Установчих зборів Франції, а потім навіть одним із секретарів Луї-Наполеона Бонапарта (внучатого племінника імператора Наполеона I). Більше того, через якийсь час Дантес був уже членом французького Сенату, засновником низки кредитних банків, залізничних компаній та страхових товариств… До кінця свого довгого життя, так і не зрозумівши повною мірою, кого саме він убив у Росії, Дантес не раз згадував своє задоволення результатами тієї пам'ятної дуелі. Адже саме її наслідки призвели до його вигнання з Росії та блискучої політичної кар'єри у Франції, де він прославився і шалено розбагатів.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.