На початку лютого 1754 року у Парижі народився Шарль Моріс де Талейран-Перигор, або просто Талейран, людина, яка назавжди увійшла в історію європейської дипломатії як символ рідкісної хитрості, лицемірства, цинізму та безпринципності.

Але, попри це, всі визнають той факт, що він заслужив славу дипломатичного генія, який зіграв позитивну роль в історії Франції. Його рід був небагатим, але одним з найдавніших у Франції. Кажуть, на Шарля чекала блискуча військова кар'єра. Але у дитинстві годувальниця не встежила за спритним хлопчиськом. Отримана травма коліна назавжди зробила його кульгавим, змусивши відмовитися від служби в армії. Тоді його дядько, архієпископ Реймський Олександр де Талейран-Перигор, направив юнака по шляху духовному, однозначно, як пізніше з'ясувалося, тому не підходящому. Ставши абатом у 21 рік (а до 34 років і єпископом), Шарль не міг відмовляти собі у пристрасті до вина, азартних ігор та жіночого суспільства, за що недоброзичливцями був названий Кульгавим дияволом.

Він взагалі ніколи і ні в чому не збирався собі відмовляти. Ставши депутатом Національної асамблеї від духовенства, Талейран вніс проєкт Цивільної конституції, який передбачає націоналізацію церковного майна. Така підступність привела всіх у жах, і Папа Римський невдовзі був змушений відлучити Талейрана від церкви. Того цей факт не дуже збентежив. У нього вже були проблеми ще серйозніші. За таємне листування з королівською сім'єю Конвент видав ордер на арешт Талейрана. За цим мала бути смертна кара. Але він вчасно покинув батьківщину.

У Францію Талейран повернувся після перевороту 18 брюмерів, допомагаючи своїми зв'язками та інтригами молодому генералу Наполеону Бонапарту стати першим консулом, а потім й імператором. Вже тоді, виконуючи дипломатичні доручення Бонапарта, Талейран почав привласнювати мільйони франків золотом, які видавалися йому для переговорів. А ставши незабаром міністром закордонних справ, він уже з величезним розмахом (і задоволенням!) отримував мільйонні хабарі від суперників Франції, поставляючи за гроші інформацію, що цікавить Англію та Росію.

«Він талановита людина, — зауважив якось імператор Наполеон, — але з ним нічого не можна зробити інакше, як тільки платячи йому гроші». До речі, Наполеон не раз говорив про те, що шкодує, що не повісив свого часу підступного міністра закордонних справ. А Талейран талановито продовжував зраджувати по черзі (а іноді й без черги) всіх і вся. Історики підрахували, що за своє життя він дав приблизно 16 різних присяг, у тому числі порушив практично кожну. Після Наполеона він служив Бурбонам. Після Бурбонів — королю Луї-Філіппу. Після короля Луї-Філіппа плів інтриги на посаді французького посла в Англії.

До речі, він вправно плів не лише інтриги, а й інтрижки. У своєму просторому замку Валансе Талейран жив з Йоганною Доротеєю Саган, герцогинею Курляндською, яка була майже на 40 років молодша за нього. При цьому він умудрявся утримувати ще низку молодих коханок, яких у потрібний момент укладав у ліжко до потрібних людей. Одну з таких красунь він видав заміж за свого племінника генерала Едмонда де Талейрана-Перигора. І продовжував підтримувати з нею любовний зв'язок. А та народжувала купу дітей, не знаючи, хто з них кому з батьків доводиться… Зрештою вона розлучилася з чоловіком, залишившись лише коханкою підступного дипломата.

Найдивовижніше полягає в тому, що на схилі років Талейрану вдалося отримати відпущення гріхів у Папи Римського, що викликало у Парижі нові чутки: «Диявол, справжній диявол…»

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.