«Усі 42 кілометри несла наш прапор»: українка присвятила марафон рідній державі
Вікторія Гудима вимушено залишила столицю через російське вторгнення. Із собою взяла мінімум речей, а поряд був 10-річний син, заради якого й зважилась на все. Вона 20 годин їхала з друзями до Львова, бо тільки в неї було посвідчення водія і ніхто не міг підмінити. Із дружньої Польщі Вікторія вирушила до Італії. І днями, закутана в жовто-блакитний прапор, вона взяла участь у Римському марафоні, який присвятила своїй Україні й силою духу та витривалістю показала опір своєї країни, яка захищає цінності демократії.
«Я вже кілька років вивчаю італійську мову, обожнюю їздити на велосипеді, і моя гордість — це те, що я пробігла Чиказький марафон за 3 години 13 хвилин 46 секунд, — розповіла «ФАКТАМ» Вікторія Гудима. — Мріяла взяти участь і в Римському марафоні, зареєструвалась ще у листопаді, планувала летіти зі столиці до Італії. Навіть купила квитки, але перед війною авіаперевізник їх скасував. Війна внесла свої корективи у наше життя, перші два дні ми з сином ще залишались у столиці. Невдовзі на машині вирушили до Львова, дорога зайняла 20 годин… Далі поїхали в село в Карпатах, жили в старенькій хаті декілька днів, сподівалися, що спільнота Європи вижене загарбника і нам не доведеться їхати за кордон. Але мені таки довелось їхати з дитиною за кордон — до Польщі. Тут я продовжила свою роботу з графічного дизайну в міжнародній компанії з відеоігор. Поляки перед лицем загрози з боку Росії не бояться й дуже нам допомагають!
Хочу сказати дякую своїй компанії, де працюю, що надали нам безкоштовне житло, супроводжували й надали всю можливу допомогу та підтримку.
Нещодавно познайомилась із головою організації Athletica Vaticana, він мені написав листа. Це перша офіційно зареєстрована спортивна команда Святого Престолу. Історія така, що після періоду неформальної діяльності ватиканські бігуни, до яких належать працівники різних відомств і структур Ватикану створили офіційне спортивне товариство, яке серед іншого акредитоване при Італійській федерації легкої атлетики.
Завдання організації — не лише розвивати спортивну діяльність, але й через мову спорту створювати нагоди для діалогу, дружби й солідарності. Athletica Vaticana мене сильно підтримала, і я зважилась поїхати до Італії з Польщі. Придбала квитки з Варшави. Мене зустріли сестри-монахині та поселили. Із собою не мала речей, щоб бігати, коли тепло. Зі мною був лише теплий одяг, адже перші дні війни ми постійно ховались у метро й було ще холодно. Організатори марафону і ця організація оточили турботою. Дали одяг, взуття, тут навіть продають значки з нашим прапором і всі кошти передають українцям. Марафон в Італії організували заради миру!
Читайте також: Питання нашого виживання зараз — це збереження єдності: блогер про поточну ситуацію на фронтах війни
— Як взагалі бігли марафон, чи було фізично складно? Адже дистанція досить серйозна.
— Напередодні разом з усіма в величній церкві Chiesa degli Artisti ми молилися за мир в Україні, мені випала честь прочитати молитву за Україну, молитву за мир. Додам, що Римський марафон є найвідвідуванішим спортивним заходом в Італії, і цього року в ньому взяли участь 12 000 бігунів, 5 000 з яких — іноземці зі ста країн.
Коли я бігла, усі підтримували, навіть бабусі виглядали з вікон та кричали «Україна!». Велика честь у місті, яке має таку велику історію, бігти з нашим прапором. Було важко фізично, спекотно… В кінці до мене долучився один з монахів і останні кілометри біг поряд і просто підтримував. Мені вдалося фінішувати, я мала велику честь усі 42 км нести наш прапор. Вклалася у час 3 години 30 хвилин.
За два дні у Римі я зустріла справжніх друзів України, дала інтерв’ю місцевим та національним медіа. Було складно, адже я тільки вчу мову, але сподіваюсь, що це допоможе Україні, щоб у світі нас підтримали. Я закликала донатити кошти у наш український фонд «Повернись живим». Головне, ця подія — велика можливість говорити з людьми, звернутися з проханням підтримати Україну усіма можливими засобами. Завдяки спільній роботі нам вдалося дуже багато. Цим марафоном мені хотілось показати наш дух опору. Ми, українці, повинні бути сильними, щоб зупинити загарбника. Я сподіваюся і молюся, щоб війна скоро закінчилася і українці могли повернутися додому, щоб відбудувати наші міста та нашу економіку. Я знаю, що це важко, але в цей поганий період усі країни мають об’єднатися заради миру та допомоги Україні, яка захищає цінності та є щитом Європи та світу.
Читайте також: На благодійному концерті в Бірмімгемі з Едом Шираном та Джамалою зібрали майже 16 млн доларів для українських біженців
— Де зараз ви знаходитесь із сином?
— Ми живемо при організації сестер-монахинь. Це організація l’Istituto di suore adoratrici del sangue di cristo, яка приймає українських мам, бабусь, дітей, забезпечує їх усім необхідним. Влаштовує у школи. Монахині моляться, щоб війна закінчилася і ми всі повернулися до своїх домівок. Велика справа! Усі вони підтримують Україну в цій страшній війні.
Раніше повідомлялося, що у боротьбі з окупантом об’єднались і спортсмени, які не лише взяли до рук зброю, а й допомагають фінансово. Срібний призер Олімпійських ігор у Токіо з греко-римської боротьби Парвіз Насібов став волонтером.
524Читайте нас у Facebook
