«Завдяки його мужності уникнули більшого числа жертв»: українці просять надати звання «Герой України» 22-річному розвіднику посмертно

Українці створили петицію до Володимира Зеленського із проханням надати звання «Герой України» посмертно загиблому бійцю з Богуслава на Київщині Ярославу Шинкаренку. 22-річний розвідник поліг у бою 20 квітня, підірвавшись на ворожій міні. Його ж матір Олена Кукла, яка була героїнею публікацій «ФАКТІВ», продовжує займатись волонтерською справою.

«На російсько-українській війні Ярослав — з 2017 року. У жовтні 2020-го отримав звання Народного Героя України за врятовані людські життя. Ті події відбувалися 10 березня 2020 року. Під час планового об'їзду позицій «Ярик» перебував за кермом машини командира розвідувального загону, — пише авторка петиції Вікторія В'юнік. - По авто ворог здійснив постріл із ПТУРа. Ярослав прорахував траєкторію польоту ракети, зманеврував та зміг уникнути попадання ракети, врятувавши життя командиру і зберігши неушкодженим автомобіль. У той самий час іншою ракетою ворог вразив вантажний автомобіль, в якому знаходилося десять (!) бійців підрозділу. Ярослав, не розгубившись, кинувся рятувати та евакуювати поранених з прострілюваної зони для надання медичної допомоги. Завдяки мужності та рішучості молодого бійця вдалося уникнути більшого числа людських жертв. Чотири роки він був на війні у складі 131-го окремого розвідувального батальйону. Згодом звільнився зі Збройних Сил, але 24 лютого о 8 ранку був у військкоматі. Його розподілили у 72-гу окрему механізовану бригаду ЗСУ імені Чорних Запорожців. Cтав командиром відділення розвідувальної роти. Підрозділ брав участь у боях на Київщині, під Броварами.

В селі Плоске група «Ярика» потрапила під масований артилерійський обстріл в оточенні. Шинкаренко, єдиний серед всієї групи, мав бойовий досвід і вивів з оточення 8 осіб, а потім повернувся по ще одну групу і також вивів її".

Потім, за словами авторки петиції та рідних бійця, були Ірпінь, Горенка, Димер, де Ярослав Шинкаренко так само вправно й вміло воював і допомагав побратимам. А потім та ж Київщина, але під кордоном з Білоруссю.

«Поліське… Бойове патрулювання на автомобілі… Він був за кермом, їх було 4. Наїхав на ворожу міну ТМ своїм колесом і прийняв весь удар на себе… Він один загинув на місці. Маємо мати стільки ж сили і впертості жити й працювати далі на перемогу, як і всі матері України, котрі втратили дітей на фронті. Наша перемога буде з гірким присмаком — і саме тому ми маємо наблизити її якомога швидше».

Своєю чергою мама загиблого бійця Олена Кукла сподівається, що петицію підтримають і її син буде нагороджений «Золотою Зіркою», бо він цього заслужив.

«Пекельний біль втрати… тебе вже не повернути… але я вірю, що пам"ять про тебе та твій героїчний шлях житиме у віках… Синку, як сказав мені командир 72-ї бригади, тебе подано на нагородження найвищою державною нагородою „Герой України“ посмертно… Я дуже чекаю і сподіваюсь, що чесно заслужена тобою нагорода все ж буде вручена… і на твоєму пам"ятнику обов"язково буде викарбувано „Золоту Зірку“… Я знаю, ти ніколи не чекав і не шукав нагород… а я завжди тобі казала: „Синку, ти Герой…“ Тебе визнав народ, коли тобі вручили найвищу недержавну нагороду „Народний Герой України“… Тебе визнає і держава… Вірю і чекаю…»

Раніше за мужність та героїзм було вшановано званням «Герой України» (посмертно) 25-річного Георгія Тарасенка, який загинув у бою під Харковом.

Читайте також: Сто днів війни: журналісти розповіли про жертв рашистської агресії проти України і закликали світ зупинити путіна

«Ми не хочемо бути героями та мучениками посмертно», — зверталася до світу військова медсестра, яка невдовзі загинула під руїнами «Азовсталі»

1717

Читайте нас у Facebook