ПОИСК
Україна

«Залишив церковну службу та добровольцем пішов на фронт»: в бою загинув 29-річний священник

14:10 26 серпня 2022
Богдан Каплун

Внаслідок війни з рашистами не стало ще одного українського священника. Так, на сході України загинув 29-річний військовослужбовець Богдан Каплун, який до війни був священником в одній з церков Дніпра. Рясу на однострій протоієрей Української православної церкви змінив три місяці тому, бо понад усе хотів боронити Україну від російських загарбників. Та 16 липня у бліндаж, в якому знаходився воїн, поцілила ворожа міна… Молодий, вродливий, талановитий, з загостреним почуттям справедливості — так про отця відгукуються ті, хто його знали, не приховуючи, що передчували біду…

«У 2013 році отець Богдан закінчив Одеську духовну семінарію, після того архієрей направив його на служіння в село Турія Кіровоградської області. Це був його перший прихід, — розповів «ФАКТАМ» благочинний Новомиргородського округу Кіровоградської єпархії та клірик Свято-Миколаївського собору Ярослав Кушнірчук. —  З ним приїхала його дружина Уляна, вона родом із Дніпра, із досить інтелігентної родини й до того не мала досвіду життя у селі. Молодій родині дали невеликий будинок із дуже скромними умовами, отець Богдан посадив город і ніколи ні на що не скаржився.

І з перших днів отець обійшов буквально кожну хату для того, щоб представитись та познайомитись із кожним жителем села, в якому мешкало близько 2000 осіб. Люди його відразу стали поважати та любити. Можливо за те, що він мав підхід до кожного, а ще ніколи не розділяв громаду за віросповіданням. Для нього було кульмінаційним одне — нас всіх об’єднує Бог. Був навіть кумедний випадок, коли отець Богдан прийшов на сільську дискотеку з іконою святителя Миколая та залюбки спілкувався з молоддю. Було очевидно — він на своєму місці. Бо отець не лише хотів навчати та бути корисним, а й проявляв стійкість, мужність та наполегливість.

У квітні 2022 року Богдан Каплун добровольцем приєднався до ЗСУ

Зі священником вже ближче я познайомився під час одного семінару у Турії у школі, де раніше я вчителював та працевлаштувалась дружина отця. Це було напередодні новорічних свят. Він приніс та роздав дітям «Новий заповіт», звернувся до них із промовою. Чесно кажучи, всі були здивовані, бо за 30 років незалежності священник вперше переступив поріг навчального закладу. Адже до того чомусь вважали, що у його обов’язки входить похрестити, відспівати, ніхто не намагався налагоджувати зв’язку у плані загального спілкування із людьми та популяризації церкви. Отець Богдан намагався всі ці рамки якось розширити під час свого служіння при храмі протягом чотирьох років.

З отцем ми тісно спілкувались, і я став хрещеним батьком молодшому сину отця Богдана. А із 2014 року теж обрав шлях священника. Ми разом організовували лекції духовної тематики для молоді. З ними кожної неділі їздили по різних навчальних закладах — фактично об'їздили пів району. Після того проводили лекції у Будинку пристарілих, лікарнях. Влаштовували православний табір декілька разів підряд. Отець Богдан горів цим… А у своїй рідній парафії намагався всіляко залучати місцевих, тому організував хор. Але його ключовим питанням було, аби служба у храмі була українською мовою. Він поїхав до архієрея, і йому дозволили читати Євангеліє під час богослужіння рідною солов’їною. Назвати його націоналістом, мабуть, не можна було, бо отець Богдан ніколи не вкладав у це політичний аспект. Але загострений патріотизм отець мав завжди й перший у районі почав займатись волонтерством. Бачили б радість в його очах, коли за добрі справу отримав грамоту".

На початку 2017 року родина священника вирішила переїхати у Дніпро.

«У подружжя народилась друга дитина і стало матеріально важко, — згадує Ярослав Кушнірчук. — Знаєте, люди не хотіли отця відпускати. Я пам’ятаю ту останню службу у Турії, парафіяни плакали… У Дніпрі Богдан служив кліриком у храмі Преподобного Агапіта Печерського, що на території лікарні № 6. Він розумів, що хворі потребують чи не найбільше моральної та духовної підтримки, тому віддавався їм сповна. Періодично служив у пенітенціарній сфері…

З грудня 2021 року Богдан прийняв несподіване рішення — хоче покинути церковну службу та йти на фронт. Мовляв, не бачить себе вже тут на мирній території. Чесно кажучи, ми багато про це дискутували. Отець був дійсно талановитою людиною, недарма ж Бог саме йому дав можливість доносити до людей його мудре слово та молитви. У служінні отця Богдана не було машинальності, завжди казав, що слід віддаватись своїй справі сповна і з душею. Жодних тарифів ні на що не встановлював. Дехто і критикував його за це, мовляв, через це і тобі не вистачає фінансово. Але отець заперечував зі словами: «Я благодаттю не торгую».

За словами співрозмовника, у парафії священнику давали якийсь час обдумати рішення, але почалась повномасштабна війна, яка тільки посилила бажання їхати на передову.

«У березні отець Богдан під час нашої розмови повідомив, що хотів би бути парамедиком, але необхідно було навчатись довгий час, — продовжує Ярослав Кушнірчук. — А вже у квітні 2022 року добровольцем приєднався до ЗСУ та вирушив на навчання. Зібрав кошти на амуніцію… Коли я перепитав, чи добре подумав, отець відповів «так», мовляв, відчуває, що він там потрібен. Багато священників, які знали Богдана, не розуміли його. Змінити духовний фронт на звичайний — це різні речі… Отець скидав відео, де він розбирає гранату, справляється зі зброєю. Ділився досвідом із бойових завдань. Для нього це все було чимось новим, що дійсно подобалось… А в одній з розмов Богдан заявив, що бачив на власні очі як росіяни гатять фосфорною зброєю. І що це нелюди, для яких нема жодної межі…

Чомусь у мене та тих, хто знав отця Богдана, були недобрі передчуття, які, на жаль, підтвердились. З 14 липня із воїном не було зв’язку, а через два дні у бліндаж, де перебував отець Богдан, поцілила міна. Він загинув на місці, прослуживши на фронті в загальному близько двох місяців".

Богдана Каплуна поховали з військовими почестями на Одещині

Оскільки загиблий родом з Одещини, там його і поховали з військовими почестями. У нього залишились батьки, п’ятеро братів, дружина та двоє синів.

Батько  Богдана та один з братів теж священники. Інший брат воює на Харківщині

«Батько Богдана та один з братів теж священники, — каже Ярослав Кушнірчук. — Інший брат з перших днів воює на Харківщині… Мусимо далі боротись за перемогу, про яку так мріяв отець та воїн…»

Раніше «ФАКТИ» розповідали страшну історію вбивства священника ПЦУ рашистами в Бучі.

Читайте також: Дружина капелана разом з дітьми винесли з квартири снаряд, що не розірвався: сім’ї капелана з Маріуполя феноменально поталанило двічі

2162

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів