- 14:47 Шукали тиждень: на Львівщині врятували 11-річну дівчинку з прикордонного міста
- 14:44 Сховати кінці у воду не вдалося: чоловік намагався дістатися Румунії на підводному скутері
- 14:18 Можемо тільки пишатися нашими медиками: Зеленський привітав медичних працівників з професійним святом
- 14:12 Не втрачайте час: чорноволоса фермерша-красуня порадила, які культури можна висадити на ділянці у серпні
- 13:48 Має зв’язки із Ситником і Шабуніним: ЗМІ назвали прізвище чиновника, який фігурує у справі про хабар на $ 700 тисяч
- 13:43 Бен «б'є у відповідь»: актор влаштовує грандіозну вечірку з нагоди розлучення
- 13:24 В Бухаресті «на килим» викликали посла рф: що відбувається
- 13:01 Мати підозрюваного у вбивстві Фаріон не вірить у причетність сина
- 12:56 Створені одне для одного: названо 5 пар знаків зодіаку, яким судилося бути разом
- 12:36 Курс — на Юрмалу: Потап розповів про плани і розчулив свою шкільну директрису
- 12:01 «Гімн коханню» на Іграх-2024 у Парижі: вперше за кілька років на сцену вийшла невиліковно хвора Селін Діон
- 11:45 Окупанти атакували Україну ракетами та дронами: військові назвали збиті цілі
![ІІСУС НА ТИВЕРІАДСЬКОМУ МОРІ](http://fakty.ua/photos2/article/41/42/414241w540zc0.jpg)
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1984
Скульптор: Salvador Furió
Розмір: 54×76 cm
Лімітована серія Із експозиції «Shvets Museum»
Якось так співпало, що останніми днями все частіше став звертати увагу на трагічні історії, що відбуваються в українських містах, де ведуться жорстокі бої. Людям пропонують залишити рідні місця, бо залишатися там уже просто не можна, це стає смертельно небезпечним. А вони все ніяк не наважуються на вимушений переїзд, знаходячи десятки причин залишитись там, де народилися та прожили все життя. Здавалося б, і зрозуміти їх також можна. Ось тільки часто закінчується це бідою.
Багато років тому, перебуваючи в Ізраїлі, я почув від однієї мудрої людини старовинну єврейську притчу, співзвучну з тим, про що я зараз говорю. Розповідалося в ній приблизно так. Коли в невеликому містечку почалася повінь, люди, захопивши найнеобхідніше, почали стрімко залишати свої будинки та йти у пошуках безпечного місця. Постукавши у двері будинку, де жив старий рабин, вони покликали його приєднатися до них. Але він відповів відмовою:
- Ні, йдіть без мене. Я залишаюся. Мене Бог спасе.
Вода продовжувала прибувати та прибувати. І ось уже останні біженці, що залишали місто на великому човні, крикнули у відчинене вікно, в якому помітили рабина:
- Сідай до нас. У нас тут лишилося ще одне містечко.
Але він і їм відповів відмовою, сподіваючись на волю Господа.
Незабаром міською вулицею на хисткому саморобному плоту пропливав молодий хлопець, що повертався додому, щоб забрати забутого всіма улюбленого собаку. Побачивши на даху будинку самотнього рабина, він сказав йому:
- Ребе, я вас дуже прошу: сідайте до мене. Я обов'язково врятую вас.
Але йому рабин відповів:
- Мене врятує Господь. Я вірю Йому…
Коли безжальна вода змила з даху впертого рабина і він через якийсь час постав перед Всевишнім, рабин спитав його:
- Чому ж ти мене не врятував? Адже я так тобі вірив.
На що Господь відповів:
- Я намагався тебе врятувати. Причому тричі. І тільки твоя впертість не дозволила мені зробити це…
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.