Життєвий марафон незламності Сергія Храпка: як ветеран війни без кінцівок допомагає побратимам
«Я себе не бачив за кордоном»
Сергій Храпко, ветеран АТО з 2015 року, проходив службу у 30-й механізованій бригаді. Вісім років тому на Бахмутському напрямку чоловік отримав важке поранення, втративши ногу та руку.
«Це сталося в травні 2015 року під час мінометного обстрілу, — розказує Сергій. — Я евакуював пораненого, а додатково в цей день поранили й мене. У мене стався травматичний відрив руки одразу та поранення всієї лівої частини тіла включно з ногою. Ногу врятувати не змогли».
А далі було близько 20 операцій, складна і тривала реабілітація, протезування. Чоловік повернувся до активно життя: займався волонтерством, брав участь в «Іграх нескорених». Що допомогло не зламатися? Сергій каже, що «рецепт» простий.
«Все дуже просто. Треба сприйняти себе нового. Так, в деяких випадках це складно, але тим не менш: сталося те, що сталося, і виправити нічого неможливо. Тому немає іншого варіанту, окрім як сприйняти себе таким, як ти є, і просто продовжувати жити», — пояснює чоловік.
Як професійний військовий Сергій розумів, що повномасштабне вторгнення росіян — справа часу.
«Я був впевнений, що щось подібне станеться, але коли війна почалася від півночі до півдня, то такого я не чекав. Думав, що бойові дії розгорнуться лише на сухопутному коридорі до Криму, та навіть уявити собі не міг, що у них вистачить розуму почати повномасштабний наступ», — дивується чоловік.
Після 24 лютого Сергій з родиною евакуювався до Австрії, бо ж пріоритетом було врятувати дітей. Та згодом ветеран все ж повернувся в Україну.
«Я себе не дуже бачив за кордоном. Та більше це було навіть не моє бажання, а дітей. Саме вони мене підштовхнули, щоб повернутися додому», — розповідає Храпко.
По поверненню в Україну Сергій волонтерив і пройшов на протезі свій перший марафон.
«В липні 2022 року я збирав таким чином на авто для хлопців на передовій», — розказує чоловік.
«На протезах ідеально зручно ходити неможливо, та й ідеальних протезів не існує»
Та це був лише розігрів перед масштабним благодійним проєктом.
В травні 2023 року киянин Сергій зателефонував своєму побратиму з Житомирщини Олександру Швецову — ветерану АТО, який у 2014 році втратив ногу в боях на Луганщині. Олександр вже мав досвід подорожей на протезі, коли торік подолав 100 кілометрів з Одеси до Яремче. Цього разу Сергій запропонував побратиму вирушити у подорож назустріч один одному, одночасно з Житомира та Києва. Це 120 кілометрів і близько 171 тисячі кроків. Мета — зібрати 3,6 мільйона гривень на гастроскоп для столичного військового шпиталю.
«Мета проєкту — побудова нового приймального відділення в Київському військово-медичному клінічному центрі. Для цього відділення потрібно і нове обладнання. Свого часу я та Олександр проходили лікування у цьому шпиталі, тому вирішили бути корисними для спільної справи», — розповідає Храпко.
Чоловік запевняє, що все вийшло спонтанно, тому цілеспрямовано до марафону він не готувався. А далі в цій історії починаються самі лише спонтанні сюрпризи.
Напередодні старту марафону побратими вирішили зафіксувати піший похід на протезах як національний рекорд.
«В понеділок ми мали стартувати, а бажання зафіксувати рекорд виникло в п’ятницю ввечері, — пояснює Сергій. - Чому ми вирішили встановити рекорд? Можливо, в майбутньому знайдеться ще двоє „пришиблених“, які захочуть побити цей рекорд. І це буде мотивувати хлопців і дівчат, які мають ампутовані кінцівки».
Вранці 15 травня Сергій з Києва та Олександр з Житомира вирушили на зустріч один одному.
«Морально це взагалі не було важко, адже я розумів, для чого я це роблю. А фізично… Моральна сторона мене підтримувала, доводилося переступати через фізичний біль. На протезах ідеально зручно ходити неможливо, та й ідеальних протезів не існує: натирає, болить. В перший день стикнувся з проблемою, коли у мене на Стоянці був затяжний підйом близько 4 кілометрів, плюс спека. Раніше вгору я не практикував ходити. Зізнаюсь чесно: було важко. Та все це нівелюється завдяки поставленій меті», — пригадує Храпко.
Кожного вечора Сергій та Олександр здавали представникам Національного реєстру рекордів свої трекери, де була зафіксована кількість кроків, пройдених кожним з ветеранів. Надалі це стало доказовою базою для фіксації рекорду.
«В середньому я йшов 10 кілометрів на день, а Олександр близько 15 кілометрів на день, — розказує Сергій. - Я йшов вздовж траси. Зупинялися люди, питали, чи не потрібна мені допомога, щоб підвезти мене. Інші люди вітали, донатили гроші, підтримували морально. У Олександра ситуація була інша. Він проходив через населені пункти, тому йому люди виносили й компоти, і варення, і котлети. Однак у нас різна ситуація з протезами. Мені зручно постійно йти й не зупинятися, а в Олександра ситуація інша: йому потрібно періодично зупинятися, щоб налаштувати протез».
«Коли японська компанія дізналася, як ми збираємо гроші, то погодилася надати обладнаня на 11,5 мільйона»
У підсумку Сергій та Олександр зібрали 3,5 мільйона гривень, повністю закривши збір.
«Почуття були найкращі. По-перше, ми, як то кажуть, „вляпались“ в історію і вписали свої прізвища у Книгу рекордів України, і це вже мотивує», — додає воїн.
.jpg "Сергій сподівається, що його приклад мотивуватиме бійців із ампутованими кінцівками")
А потім доля знову приголомшила сюрпризом. В головному офісі компанії, що виробляє медичне обладнання, в Японії, дізналися про двох відчайдушних ветеранів з України.
«Коли компанія дізналася, яким чином ми збираємо гроші на гастроскоп, то погодилася надати всю стійку в зборі, а її вартість 11,5 мільйона. Тому задачу мінімум ми виконали, й сподіваюся, що у нас вийде виконати і задачу максимум», — підкреслив Сергій.
За словами ветерана, перемога, до якої прямує Україна, це також своєрідний марафон.
«Цілісність нашої держави має бути відновлена. Це як в марафоні: є мета і ми маємо її досягнути. На превеликий жаль, високою ціною. Та за рахунок нашої незламності ми її досягнемо», — резюмував Сергій Храпко.
Дізнатися більше про реабілітацію воїнів та постраждалих від війни в Україні, а також про допомогу українцям з інвалідністю, які отримали притулок у країнах ЄС, ви можете на сайті організації EnableMe Ukraine. Поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу можна у спільноті EnableMe.
510Читайте також: «25 марафонів за 25 днів»: спортсмен з Києва зібрав кошти на реабілітацію поранених бійців
Читайте нас у Facebook
