«Вона раділа своїй бездоганній статистиці, бо всіх поранених завжди довозила живими»: 30-річна медикиня Наталія Депа віддала життя за Україну
…Струнка дівчина у вишиванці з рудим волоссям та, без перебільшення, голлівудською усмішкою танцює під українські пісні, а тут вона гладить кошенят, які народилися просто на бойовій позиції, а на іншому відео — обіймає маму, цілуючи її таке рідне обличчя. При кожній згадці про свою доньку серце львів’янина Романа Депи пронизує пекучий біль. Найстрашніше, зізнається він, хоронити своїх дітей. Його 30-річна донька-красуня Наталка з позивним «Вітамінка» загинула під час виконання бойового наказу під Бахмутом. До війни вона працювала косметологинею, була власницею Центру косметології та лазерної епіляції. А після вторгнення окупантів разом із батьком та братом пішла на фронт. Служила бойовою медикинею 218-го окремого батальйону 125-ї бригади ТрО ЗСУ.
— Наталка була дуже близька зі своїм молодшим братом Іваном, — розповідає «ФАКТАМ» її батько Роман Депа. — Вона постійно доглядала за ним, водила у садочок і допомагала з уроками. Здобула вищу освіту ветеринара у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. Згодом здобула другу вищу освіту — лікаря-косметолога. Коли ж почався Майдан, Наталка сортувала при храмі медикаменти, потім з іншими волонтерами передавали їх до столиці. До повномасштабної війни дочка займалась підприємницькою діяльністю у сфері косметології, створила приватну клініку й була її керівницею. Разом із нею працювала дружина, але майстром манікюру.
В дочки були дійсно золоті руки, щоби потрапити до неї на прийом, люди їхали не лише з інших міст, а й з-за кордону. Вона постійно опановувала щось нове у своїй галузі, придбала дороге та передове обладнання. Наталка сама була красивою, такими ж любила робити й інших людей. А ще заряджала всіх навколо своєю позитивною енергетикою. Ви б бачили, як горіли її очі, вона жила роботою. Оскільки я мисливець, часто брав дочку з собою на полювання, вона гарно володіла вогнепальною зброєю, не раз ходила зі мною на військово-патріотичний вишкіл, вивчала бойову медицину. Син — мужній та сильний, дочка — тендітна, чарівна та розумна. Класика життя… Що тут сказати, я пишався ними.
Батько героїні не приховує: у них були надзвичайно довірливі стосунки. Якось, пригадує він, почав мову про нащадків. У його родині були навіть випадки народження двійні.
— Знаєте, я завжди казав Наталці: «Ти точно, донечко, подаруєш нам з мамою відразу двох онуків. Оце ми будемо щасливими». Хотілося вже цього. Але на це дочка відповідала фразою: «Тату, ти ж завжди мені казав, що краще ніяк, аніж як-небудь». І в цьому була вся моя дочка. За що вона б не бралась, все виконувала бездоганно…
Читайте також: «На, мамо, я тобі смаколика даю»: кожного дня підіймає руку з цукеркою до неба 7-річний син загиблої медикині полку «Азов»
Після повномасштабного вторгнення Роман Депа, який строкову службу проходив в авіації, з перших днів добровольцем вступив до окремого 218-го бойового батальйону новоствореної 125-ї бригади Територіальної оборони Львова. З колегами-мисливцями вони створили розвідувальний взвод.
— Іван тоді саме отримав диплом про закінчення Хмельницької академії прикордонних військ й вирушив теж на передову, — говорить Роман Депа. - Наталка не була військовозобов'язаною, проте якось вона почула від мене, що бракує бойових медиків. І відразу ж заявила, що має гарні знання та практику, то могла би приєднатись до армії. Не відмовляв її, я завжди залишав право вибору за своїми дітьми.
На початку березня до 125-ї бригади приєдналась і донька. Ми поїхали на Харківщину нести службу. Потім на Сумщину. Донька була керівником фельдшерського пункту, навчала інших бойової медицини.
Вона смачно готувала, бійці обожнювали її запашний борщ, в якому була якась певна магія. В Наталки був організаторський хист, вона дбала про комплектацію медичної служби, проводила збори коштів, тому що пальне в них було жахливе й під час евакуації машина глохнула. То ж за свої «бойові» часто ремонтували автівки, заправляли.
У доньки був позивний «Вітамінка», вона сама його обрала. У вільний час від служби активно вела сторінку в TikTok, ділилась життям на війні. Хлопці її поважали та у прямому сенсі на руках носили. А вона раділа своїй бездоганній статистиці, бо всіх завжди довозила живими.
Якось під час аварії Наталка надала першу допомогу побратиму з травмою шийних хребців. Він після того подзвонив мені й сказав: «Твоя Наталка якщо не здоров'я, то життя мені точно врятувала». Звісно, приємно було це чути. Пишався донькою й молив про одне — щоб її ангел-охоронець ніколи не полишав. Наприкінці січня я отримав поранення, й потім після лікування мене за станом здоров'я комісували…
Читайте також: Віртуозно направляла дрони-камікадзе на ворога: у Харкові попрощалися з аеророзвідницею Владиславою Чорних «Аїдою»
За три тижні до трагедії, продовжує Роман Депа, йому вкотре стало зле, тому дочку відпустили додому на пару днів:
— Їхні обійми та поцілунки з мамою встигли відзняти, й той ролик був одним з останніх у її соцмережі. Я хвилювався за неї, але Наталка заперечила, що нікуди не лізе й поруч її побратими. До того ж там, на фронті, вона зустріла кохання…
Про обставини загибелі бойової медикині батько поки що не може розповідати, адже розслідування триває.
— Вона виконувала наказ, доставляла медикаменти. Разом із Наталкою тоді загинув ще один воїн. Життя розділилось на «до» та «після», бо це дуже боляче — ховати свою дитину, — додає згорьований тато. — До труни доньки ми поклали її улюблену косметичку, щоб і там, у Небесному війську, вона продовжувала дарувати красу… Як нам бракує тебе, донечко! А незадовго до загибелі дочки на їхню позицію прибилась кішка та всіх кошенят принесла саме до Наталки, відчувала її велике й добре серце. Донька дбала про тварин, дала їм імена. Після похорону двох із них ми вирішили забрати собі…
.jpg "Наталка мала добре серце, і тварини це відчували")
Волонтерка Галина Герасим була знайома із загиблою Наталією. Зізнається: втрата надзвичайно велика:
«Пам'ятаю, як в березні минулого року гордістю горіли очі у тата Романа, коли він розповідав про доньку-медика й сина-офіцера. З якою надією на Перемогу України він повертався на війну, яка для нього почалась у 2014 році. Разом з батьком на фронт пішла й Наталія. Ми збирали ліки, обладнання, все, що треба, та все, що могли. І вірили, що наша молитва й наша допомога вбереже… Не вберегли. За жахливим збігом обставин перед її загибеллю ми отримали відео, в якому Наталія дякує за чергові надіслані ліки, тішиться та посміхається надзвичайно гарною щирою усмішкою…
Мозок відмовляється вірити, роздерті наші душі й серця. Немає сліз. Лише гнів і ненависть. Не око за око, а життя за життя. Це не смерть солдата в бою, це вбивство бойового медика, яка врятувала сотні життів. Це вбивство молодої дівчини, вбивство ще ненароджених дітей. Це знищення сьогодення та майбутнього України. Знищення видатної Людини, яка жила й загинула заради України. Якою гіркою ціною здобувається Перемога. Молитва, квіти й запалені свічки. Назавжди в наших серцях".
Раніше «ФАКТИ» розповідали історію медикині 80-ї десантно-штурмової бригади Марії Власюк, яка загинула на Луганщині під час евакуації поранених побратимів.
2788Читайте також: «Він був чародієм й подарував щастя батьківства тисячам українців»: подробиці загибелі на війні відомого лікаря-ембріолога
Читайте нас у Facebook
