Про великого іспанського архітектора Антоніо Гауді можна розповідати годинами. Тим, кому пощастило бувати в Барселоні, назавжди запам'яталися і його незвичайні будинки, зведені немов у «хвильовому» стилі, і грандіозний храм у центрі міста, що так і залишився незавершеним.

Антоні Пласід Гільєм Гауді-і-Корнет народився в невеликому містечку Реус, кілометрів за 10 від Салоу. Він був п'ятою дитиною в сім'ї і з дитинства страждав на ревматоїдний артрит.

Однолітки не приймали його у свої ігри, тому маленький Антоніо багато часу проводив на узбережжі та в лісі, довго спостерігаючи за комахами та хмарами. Море, скелі, піщані дюни — все це через якийсь час знайшло відображення у його неповторних архітектурних спорудах.

Кажуть, у Гауді були різні ока — далекозорий та короткозорий, але окуляри він не любив. Можливо, тому креслення Гауді виглядали зовсім інакше, ніж в інших архітекторів.

Коли Гауді вступив до університету Барселони на архітектурне відділення, його науковий керівник, не витримавши, сказав: «Я не знаю, з ким маю справу — з генієм чи божевільним!..». Уявіть лише, що темою його курсового проекту стала брама міського цвинтаря.

Гауді терпіти не міг прямі лінії, гострі кути та перегородки. Зразком досконалості він вважав куряче яйце. Друзі згадували, що він навіть носив сирі яйця в кишені куртки. Щоб не «різати» приміщення на частини, він вигадав власну безперечну систему перекриттів. Лише через сто років співробітники НАСА розробили програму, яка виконує такі ж розрахунки.

Ніхто досі не знає відповіді на питання, коли закінчиться будівництво найзнаменитішого твору архітектора — Саграда Фаміліа (собора Святого Сімейства). Коли Гауді питали, навіщо він взявся за таке грандіозне будівництво, то він, будучи вже в зрілому віці, зазвичай відповідав: «Бо тим, для кого я це будую, нема куди поспішати. У їхньому розпорядженні весь час світу…»

Майже 43 роки життя Гауді присвятив будівництву собору Святого Сімейства. Писали про те, що всі свої заощадження він вклав у будівництво, де проводив і дні, і ночі. Єдине кохання його життя — скромна шкільна вчителька — на його листи спочатку не відповідала, а потім взагалі вийшла заміж за іншого.

Якось пізно ввечері (це сталося 1926 року), коли Гауді повертався з будівельного майданчика додому, його збив трамвай. Не впізнавши у потерпілому великого архітектора, люди відвезли нещасного до лікарні для бідних. І тільки священик, якого запросили до старого, що покидав цей світ, сплеснув руками: «Так це ж сам Антоніо Гауді!..»

Гауді поховали у крипті собору Саграда Фаміліа. Того самого собору, який архітектор описав такими словами: «Він буде подібний до лісу. М'яке світло литиметься через віконні отвори, розташовані на різній висоті, і людям, які перебувають у ньому, здаватиметься, що це світять зірки…»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.