«Якщо я жива, то сьогодні замість мене загинув хтось інший»: виїхавши із окупації, жителька Херсонщини стала бойовим медиком

Медики. Яка професія може бути більш мирною? Але під час війни вони вступають до лав ЗСУ, щоб рятувати життя на фронті. Аліна Іванова ще у школі визначилась з майбутньою професією, то ж відразу пішла навчатись в Херсонський базовий медичний коледж і отримала медичну освіту. Під час проходження практики в обласному онкологічному диспансері ще студенткою їй запропонували після закінчення коледжу повернутися саме сюди. Тому одразу після отримання диплому вона влаштувалася на роботу в заклад. Пропрацювала півтора роки в абдомінальному та урологічному відділеннях, у відділенні паліативної допомоги. Повномасштабна війна застала дівчину на робочому місці, повідомляє Дніпровський ліцей Білозерської селищної ради.

«24.02.2022 року ми саме були на чергуванні, і після перших вибухів одразу всі зрозуміли, що до чого. Працювати стало тяжко, дотримувалися стерильності було просто неможливо. Вся допомога, перев’язки відбувалися в бомбосховищі на території лікарні. Після 10 квітня пацієнтів майже не було, люди просто не могли доїхати до лікарні. 26 квітня я вперше спробувала виїхати з Херсона, але всю колону на Бериславському напрямку не випустили солдати рф та повернули назад… Але через тиждень все-таки я та ще троє моїх колег виїхали до Кривого Рогу. Спочатку було не по собі, тому що в містах віддалених від бойових дій, все добре, наче і немає війни.

У Кривому Розі я також влаштувалася в онкологічний диспансер, але у відділення мамології на три місяці. І саме в цьому місті я намагалася потрапити до лав ЗСУ. Все почалось з того, що я добровільно пішла до військкомату, з документами. З останніх був лише паспорт та диплом про освіту, але мені буквально за 20 хвилин зробили тимчасове посвідчення і сказали чекати.

Читайте також: «Тригерить знецінення ворога і ставлення до війни. Медіа та соцмережі перетворили вбивства в щось веселе»: що думають захисники про цивільне життя

І саме в Кривому Розі я мала потрапити до складу 77 бригади, але все склалося по-іншому. Чекала я хоч якихось повідомлень місяць, але так і не дочекалась, ніхто не дзвонив. Одна із моїх колег, з якими ми виїхали з Херсона, одразу поїхала у Львів, де влаштувалася в приватну клініку онкологічного профілю та запропонувала місце роботи мені там. І після невдалих спроб з військкоматом я також поїхала у Львів".

Та на роботу в приватну клініку Аліна не пішла, а волонтерила на вокзалі у медичному пункті, і паралельно ходила до військкомату та робила всі необхідні документи.

«Батькам я нічого не говорила. А вже просто поставила перед фактом. І після чергових спроб все ж таки вдалося. І 09.09.2022 я вже була в частині, а 10.09- почалася базова загальна військова підготовка. Сказати, що було тяжко, не можу, тому що було бажання працювати та вчитися всьому.

Навчали нас бойові інструктори, яких списали після поранень. Місяць минув дуже швидко, нас розділили на фахову підготовку, хто на снайпера, хто на кулеметника, я як і планувала — на бойового медика, фах зайняв ще тиждень часу. Вже на БЗВП (базова загальна військова підготовка) я познайомилася з найкращими. По закінченню фахової підготовки ми поїхали по бойовим бригадам. І саме з цього моменту, я зрозуміла, що герої вмирають. Перший вихід — я зловила ступор, відійшла вже коли закинули в окоп та почула, що Воха (стрілець з нашої групи) в паніці та крові, намагається також залізти в укриття. Й перша моя практика на полі бою була саме ця ситуація. Розповідати про такі моменти не можу…

Читайте також: «Коли окупанти підходили впритул, „Фін“ викликав вогонь на себе»: поранений воїн ЗСУ 14 днів один утримував позицію під Кліщіївкою

РЕКЛАМА

Але зазначу деякі показники та надання допомоги, які я писала на формі, щоб передати поранених на евакуацію. І це лише один поранений, а таких сотні тисяч.

• Мінно вибухова травма
• Права рука
• Права нога
• Без свідомості
• Дихання 12
• Рівень свідомості u
• Пульсс 60 на шиї
• Турнікет рука (13:22)
• Турнікет нога (12:25)
• Ноу піл пак.

Думки, які кожного дня: якщо я жива, то сьогодні знову замість мене, загинув хтось інший. А слова «бережи себе» не допомагають і нічим не допоможуть. Це пекло, після якого ти або не повернешся, або повернешся, але скалічений, як фізично, так і морально".

Аліна часто збирає кошти на аптечки для своєї частини, бо ті, що надходять, зовсім не відповідають вимогам і не врятують солдата.

Раніше «ФАКТИ» писали про бойових медиків, їх роботу на передовій та підлість ворога: «Нас кидало на всі боки. Усім пораненим було дуже боляче».

609

Читайте нас у Facebook