ПОИСК
Суспільство та люди

«Вареники у майоліковому посуді особливо смачні», — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк

20:31 10 лютого 2024
майоліка

Мабуть, в Україні не знайдеться оселі, де б не було хоч одного майолікового виробу. Набори для вареників, пампушок, галушок, млинців, напоїв створюють особливий колорит, коли за столом збираються родина та друзі.

Про українську майоліку «ФАКТАМ» розповіла колекціонерка та дослідниця історії вітчизняних фарфору та кераміки Людмила Карпінська-Романюк.

«Мистецтво майоліки ввійшло практично в кожен дім»

— Одна з моїх улюблених робіт — набір для вареників «Рушничок» художника Васильківського майолікового заводу Віктора Коваленка (на фото у заголовку), — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — До його складу входять ваза для вареників з кришкою, сметанниця, малі та великі круглі миски. Орнамент з рослинними мотивами стриманий та вишуканий водночас.

Читайте також: «Чайний сервіз „Бутон“ — візитна картка Баранівського фарфорового заводу», — колекціонерка порцеляни Людмила Карпінська-Романюк

— Що являє собою майоліка?

— Це мальована та полив’яна кераміка. Майоліка — один з найбільш поширених і художньо цікавих різновидів декоративного мистецтва, що має дуже давню історію. Майоліка відома з часів Древнього Єгипту. В Україні мальована кераміка була популярна здавна. У минулому столітті основним підприємством з виробництва художньої кераміки в Україні був Васильківський майоліковий завод у Київській області. Вироби, що виготовлялися з випаленої глини з використанням розписної глазурі, відзначалися особливою лаконічністю форм, вишуканістю золотисто-коричневих й зелених полив, розмаїттям способів декорування. Третину асортименту становила мала скульптура, решту — декоративний та побутовий посуд й сувенірна мініатюра.

РЕКЛАМА
В. Коваленко. Набір для пампушок "Козацький". Васильківський майоліковий завод. 1980

Після заснування підприємства у 1934 році на базі артілі, яка виробляла простий глиняний посуд, за короткий час вироби майстрів Київщини здобули широке визнання. Мистецтво майоліки ввійшло практично в кожен дім. Куманці, набори для води й вина, що виготовлялись на заводі, мали популярність не тільки в Україні, але й у різних країнах світу: у США, Канаді, Англії, Франції, Бельгії, Фінляндії. Вітчизняною майолікою захоплювалися на міжнародних виставках декоративно-ужиткового мистецтва.

РЕКЛАМА

Читайте також: «Київський експериментальний кераміко-художній завод експортував продукцію до Великобританії, Іспанії та Німеччини», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

У 1960 роках випускалося понад мільйон виробів з гончарної глини, вкритих поливою чи розписаних керамічними фарбами та випалених за температури близько тисячі градусів. Вишукані, шляхетно декоровані майолікові сервізи мали підвищений попит у покупців, адже є окрасою хатнього інтер’єру.

РЕКЛАМА
М. Хомякова. Набір для молока «Теплий». Васильківський майоліковий завод. 1980-ті

— Важливий фактор, що сприяв популярності майоліки, мабуть, і доступна ціна?

— Так. Наведу рівень цін наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років. Столовий сервіз «Вечір» з 10 предметів, а саме: глека, макітри, чотирьох мисок та такої ж кількості чашок, коштував 13 карбованців 50 копійок. Миска обходилася сімейному бюджету до одного карбованця, набір для квасу «Жовтий», глек та дві кварти у формі глека — 3 карбованці 65 копійок.

М. Хомякова. Набір для вареників «Казка». Васильківський майоліковий завод. 1970-ті

— Цікаво!

— Провідними художниками Васильківського майолікового були Михайло Денисенко, Валерій та Надія Протор’єви, Неллі Ісупова. Заслужений майстер народної творчості України Григорій Денисенко -- учасник численних мистецьких виставок.

Г. Денисенко. Набір для квасу «Жовтий». Васильківський майоліковий завод. 1962

Розроблені ним зразки масової продукції йшли у виробництво та значною мірою визначали «обличчя» Васильківської майоліки. Творча спадщина художника вражає своєю різноманітністю — це ужитковий та декоративний посуд, тарелі, блюда, декоративні та скульптурні композиції, оздоблені традиційним ріжкованим розписом, фляндрівкою, гравіюванням, ліпленням.

У 1949 році знаний український художник, маестро васильківської майоліки Михайло Денисенко, троюрідний брат Григорія Денисенка, став головним художником Васильківського майолікового заводу на Київщині. Протягом 30 років справжній подвижник народної гончарної справи Михайло Денисенко усі свої сили й натхнення віддавав творчій праці на заводі, відроджуючи автентичні традиції виготовлення та оздоблення васильківської кераміки. Саме завдяки праці Михайла Денисенка та його колег Васильківський майоліковий завод з рядового підприємства перетворився на всесвітньо відомий центр виготовлення самобутніх виробів народного гончарного мистецтва з неповторним українським національним колоритом.

Людмила Карпінська-Романюк говорить, що у повсякденному побуті часто використовує майоліковий посуд

«У фірмовому магазині на Хрещатику часто можна було бачити іноземців, які залюбки купували українську майоліку»

— Для оздоблення виробів Михайло Денисенко застосовував засоби, властиві народному гончарству: ліплення, гравіювання, декорування кольоровими поливами, але перевагу надавав розпису, в якому найповніше реалізовував свій хист живописця, — продовжує розповідь Людмила Карпінська-Романюк. -- Більшість розписів виконані технікою ріжкування, яке робиться різнобарвними глинами. Використовував майстер і стародавню фляндрівку. Це особливий декоративний ефект, коли створюють розписи блискучими поливами по темному матовому тлу. Не менш цікавими є теракотові вироби, прикрашені різноманітними композиціями.

Г. Денисенко. Супова ваза. Васильківський майоліковий завод. Експонат Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського

Вироби васильківчан були надзвичайно популярні як сувеніри та подарунки. В наборах для вареників подружжя Протор’євих переплітаються чудасія та фантастика.

В. та Н. Протор’єви. Набір для вареників «Веселий». Васильківський майоліковий завод. 1959

У фірмовому магазині на Хрещатику в Києві часто можна було бачити іноземців, які виявляли увагу до васильківських сувенірів і залюбки купували їх, віддаючи перевагу зазвичай мініатюрам. Та це й зрозуміло. Приїжджий бажає мати якусь необтяжливу «дрібничку» з яскраво вираженими національними прикметами. Й саме такі — майолікові твори Протор’євих. Зокрема, їхні мініатюрні вазочки, кухлики, мисочки…

Вазочки Васильківського майолікового заводу

— Це справді гарно.

— Художньо витончені та самобутні, вони сприймаються, немов коштовності, мистецькі мінішедеври, майолікове диво. Протор’єви розпочали свій творчий шлях у Василькові 1950 року після закінчення Київського училища прикладного мистецтва, вся енергія й час були ними віддані творчості. Осяяні мрією, долали незгоди, експериментували. Упродовж кількох десятиліть вони гідно репрезентували художньо довершену, в найкращому розумінні новаторську васильківську майоліку, а відтак і одну з оригінальних художньо-стилістичних граней сучасної української кераміки в цілому. За майже чотири десятиліття творчого тандему митці створили тисячі різноманітних виробів: посудні форми, вази, тарелі, зооморфні скульптури, фігурні композиції, безліч химерних і фантастичних звірів.

В. та Н. Протор’єви. Куманець. Васильківський майоліковий завод, 1970-ті

У Національному музеї українського декоративного мистецтва зберігається найбільша колекція творів васильківських митців — понад 1500 предметів.

«Ця ваза для вареників, пампушок та дерунів добре тримає тепло. Я користуюсь нею вже багато років, і вона виглядає такою ж, як була», – розповідає Людмила Карпінська-Романюк

З початку 1960 років Васильківський майоліковий завод був одним з провідних підприємств української художньої промисловості.

М. Хомякова. Набір для молока «Сімейний». Васильківський майоліковий завод. 1970-ті

Вироби з майоліки чудово вписуються в сучасний спосіб життя: зазвичай їх можна ставити в духовки (газові та електричні), мікрохвильові печі, а також мити в посудомийних машинах. Майоліковий посуд не вбирає запахів. А якщо раптом розбивається, розлітається не на дрібні небезпечні уламки, а на досить великі та негострі (порівняно зі склом) черепки. Тож якщо в будинку є діти, то посуд із глини стане гарним рішенням з погляду безпеки.

Раніше Людмила Карпінська-Романюк розповіла «ФАКТАМ» про історію лялькових сервізів, які створювались на вітчизняних фарфорових заводах.

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

594

Читайте нас у Facebook

РЕКЛАМА
Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів