«У Парижі були цілі вулиці з кравецькими майстернями, які обшивали винятково ляльок», — музейна реставраторка Ольга Буравчук
А чи зберігає ваша пам'ять спогади про них? Якщо так, можливо, ця стаття поверне вас у щасливі часи дитинства.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» музейна реставраторка Ольга Буравчук, яка раніше знайомила читачів з цікавими фактами про колекційних ляльок, ведмедиків, лялькові будиночки та дитячі книги рецептів, розповіла про антикварний одяг для ляльок, який дуже цінується колекціонерами.
«Іноді більш ранні тканини можуть бути у кращому стані, ніж випущені пізніше»
— У світі є чимало колекціонерів ляльок, — говорить Ольга Буравчук. — Особливо цінною є антикварна лялька, якій більш ніж півстоліття, в рідному вбранні. Лялька в оригінальному старовинному одязі — рідкість. Вона може коштувати не одну тисячу євро або доларів. Існує навіть ринок реплік лялькового антикварного одягу. У Франції є кілька фірм, які виготовляють аналоги старовинних костюмів і взуття для ляльок. Ці фірми працюють ще з 1930−1950-х років минулого століття. Ціновий діапазон різний. Лялькова сукня, пошита за старовинними лекалами з антикварної тканини того часу, що й лялька, може коштувати до двох тисяч євро.
— Фантастика!
— Ці ж фірми часто займаються і реставрацією костюмів та аксесуарів. Зараз чимало ляльок випускаються в одязі дитячого покрою. Але так було не завжди. Дитячий одяг у сучасному розумінні з'явився лише після Першої світової війни. До того дітей одягали у вбрання такого ж крою, що й у дорослих. Але цей одяг був трішки коротший, й крій інколи був простіший. Отож вбрання для малюків фактично було зменшеною копією одягу, призначеного для дорослих. Дитяча мода як така з'явилася в Європі не раніше XVIII століття. У XVI столітті хлопчиків до шести років одягали практично так, як дівчаток. У XVIII столітті дитячий гардероб став змінюватися, набуваючи зручності.
— Чи цінується антикварний ляльковий одяг без ляльки?
— Є колекціонери, для яких ляльковий костюм становить окремий інтерес. Тим паче, що антикварні сукні іноді є навіть більшою рідкістю, ніж ляльки… Пояснюється це тим, що вбрання випускалось меншим накладом, ніж ляльки, а тканини, з яких воно пошите, швидко зношувались: припадали пилом, покривались плямами, втрачали колір під дією сонячного світла. Інколи одяг не лише побитий міллю, а й пошкоджений горищними мишами. Все це результати недбалого зберігання ляльки. Наприклад, розкішне вбрання для ляльки французької фірми Жюмо знайти набагато складніше, ніж ляльку.
Сукні вирізнялися складним, вишуканим і часом асиметричним кроєм. Для них використовувались якісні тканини, багате оздоблення. На рукаві або нашивці всередині часто кріпилася фірмова блакитна шовкова стрічка із надписом золотими літерами Bebe Jumeau… На жаль, власники ляльок часом не дуже цінували оригінальний ляльковий одяг. Вони з легкістю переодягали порцелянових красунь у вбрання, пошиті за модою початку XX століття, а оригінальні сукні інколи викидали. Так чи інакше антикварного лялькового одягу з кожним роком стає дедалі менше, а його поціновувачів — більше.
— Справжнє задоволення до дрібниць розглядати старовинне вбрання: текстуру тканини, бездоганні шви, шнурівку… В уяві історія оживає.
— Цікаво, що іноді більш ранні тканини можуть бути у кращому стані, ніж випущені пізніше. Бо часом ті, що старіші, якісніші, особливо це стосується шовку. Одяг 1860−1880-х років досить часто залишається в хорошому стані, тільки деякі місця вицвітають і є потертості у складках.
«Лялькова мода слідувала за дитячою, а іноді навіть випереджала її»
— Нерідко дорогі ляльки продавались з цілими гардеробами, в яких були й домашня сукня, і костюми на всі сезони, і вбрання для візитів. Все за модою того часу! — продовжує Ольга Буравчук. — Гардероби доповнювались одягом, пошитим для ляльок у домашньому колі. Вбрання майстрували за журнальними викрійками переважно з клаптиків тканин. До речі, на початку минулого століття почали випускатись дитячі швейні машинки та книжки з викрійками. Дівчатка за допомогою матерів чи гувернанток могли пошити улюбленій ляльці те, що бажали.
Читайте також: «У колах європейської аристократії лялькові будиночки завжди були бажаним подарунком на Різдво», — музейна реставраторка Ольга Буравчук
Але все ж найкращі костюми створювали професійні модистки, які працювали як удома, так і в майстернях. Заможні сім'ї часто користувались послугами швачки, яка обшивала всю родину: дорослих, дітей, а одночасно і ляльок. На початку XX століття існувала мода, коли батькам і дітям шили з однієї тканини та одного фасону. Через те, що тканини були дорогі, модистки зазвичай віддавали всі клаптики замовникам. З цих обрізків з урахуванням модних тенденцій і створювалось вбрання для ляльок.
— Лялькове вбрання таке гарне! По ньому можна вивчати історію моди…
— Справді. Адже власники лялькових мануфактур користувались послугами кращих модисток. У середині позаминулого — на початку минулого століття у Парижі були цілі вулиці з кравецькими майстернями, які обшивали винятково ляльок і відправляли в магазини величезну кількість скринь з розкішним вбранням. Лялькова мода слідувала за дитячою, а іноді навіть випереджала її.
— Яке лялькове взуття найцінніше?
— Як і одяг, те, що рідне для ляльки. Воно зазвичай шилося з тих же матеріалів і за тими фасонами, що і дитяче. Взуття погано зберігається, як і одяг, воно рветься або втрачається.
«Сумочки для ляльок часто декорували гобеленовою або бісерною вишивкою»
— Особливо вишукані лялькові аксесуари: капелюшки, сумочки, брошки… Проте, мабуть, вони у доброму стані доходять до наших днів ще рідше, ніж ляльковий одяг…
— Це правда. Солом'яні та мереживні капелюшки швидко приходять у непридатність, пір'я ламається і «лисіє» від часу, його дуже любить міль. У ляльки міг бути повний набір аксесуарів того часу: віяла, сумочки, парасольки… Сумочки часто декорували гобеленовою або бісерною вишивкою. Іноді у ляльок проколоті вуха — до них йшли сережки.
— Чи реставруєте ви одяг та взуття ляльок?
— Досить часто колекціонери звертаються до мене з проханням привести до ладу оригінальний одяг ляльки. Реставрація вбрання — складний процес, він потребує чимало знань та навичок. Важливе і розуміння властивостей тканин, і знання історії… Часто колекціонери замовляють копії старовинних костюмів. Вони створюються з антикварних тканин та мережива. І навіть нитки використовуються не сучасні, а минулих часів.
Раніше реставраторка Ольга Буравчук розповіла захоплюючу історіюстворення найулюбленішої іграшки дітей у всьому світі — плюшевого ведмедика.
Читайте також: «Мої іграшки самі вирішують, якими їм бути. І я ніколи з ними не сперечаюсь», — майстриня Ірина Попова
Фото з альбому Ольги Буравчук
852Читайте нас у Facebook
