«У моєму особистому житті є зміни»: В’ячеслав Довженко про стосунки та почуття під час великої війни

На каналі ICTV2 відбудеться прем’єра 8-серійного детективу «Рубан», з одним із самих популярних українських акторів В’ячеславом Довженком в головній ролі. Робота над картиною йшла вже за часів повномасштабного вторгнення, а деякі з локацій, навіть, були пошкоджені ворогом.

У серіалі можна побачити столичний будинок на вулиці Нагірній. Це останні кадри, на яких будинок ще цілий — в березні цього року уламки ворожої ракети пошкодили фасад, спричинивши пожежу в декількох квартирах. За сценарієм Довженко грає роль кримінального психолога Гліба Рубана.

Головною фішкою образу стали окуляри.

Сам актор придумав з ними цікаву деталь: «Як Шерлок Холмс курить трубку, так я навчився «курити» окуляри. Коли мій герой їх прикушує і на закінченні розслідування каже фірмову фразу: «Справу закрито».

В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» В’ячеслав Довженко розказав про апатію, походи до психолога та нове кохання.

«Не виключаю, що візьму зброю»

- Апатії в мене немає, — зізнався В’ячеслав. — Я досить прагматично ставлюсь до всього, що відбувається. Так, війна затягнулася. Але треба було бути готовим, що так і станеться. В апатію впадають, скоріше ті, хто був оптимістично налаштований, хто вірив у «два-три тижня». Але реалії інші.

— І все ж людина завжди шукає у чомусь розраду.

- Згоден. Але не треба забувати нашу ситуацію. Рано чи пізно, все рівно прокинешся від реальності. Ті, хто не хоче бачити досі, що ми воюємо, переживають важкий період. Особливо ті, хто сам нічого не хоче робити, а просто чекає, що хтось вирішить все за них. І це на будь-яких рівнях. Є багато людей, які досі не хочуть відмовитись від російського контенту. Хто хоче слухати російський реп і їздити на красивому БМВ. Але так не буде. І вихід в реалії для них буде досить складним.

Читайте також: «У перемоги є особливий український рецепт»: незабаром у прокат вийде фільм про «розстріляне відродження»

— Кажуть, що воювати доведеться всім. Чи готові ви взяти зброю?

— Не можна виключати це. Щодо «воювати всім» — в нашій країні і так всі перебувають у стані війни. Питання у тому, що конкретно кожен робить, аби наблизити перемогу. Два прекрасних актора нашого театру пішли добровольцями на фронт. Ясно, що тепер у нас випадає деяка репертуарна лінія. Але це їх вибір, вони вирішили, що нічого іншого не можуть зробити для нашої перемоги.

— На таких воїнах і тримається армія.

— Вона тримається на різних людях. Ми нещодавно їздили по військових частинах. Говорили з хлопцями, намагалися зрозуміти настрої. Всім зараз важко, але настрій бойовий. Вони розуміють, що мають воювати, відстоювати країну, бо інакше нас просто знищать. Тому панікувати, опускати руки нема коли. Навіть паузи на подумати немає.

— Росіяни вже навіть не приховують своїх намірів знищити Україну.

— Вони нарешті кажуть це відкрито. Пропали кудись розмови про «братів». Росіяни просто кажуть, що повинні звільнити територію, яку вважають своєю — чомусь вони це так вирішили. А ми їм заважаємо тут вільно розташуватись.

Читайте також: «Я благав її перед від'їздом: „Доню, не їдь!“»: українська журналістка вже вісім місяців вважається зниклою безвісти

— Але перемога буде за нами?

— Звісно! Як можна підходити до цього без позитивного результату. Інше діло — якою ціною. Чим далі, тим вона стає ще болючіше і цінніше. Але якщо ми зараз маємо відсоток байдужих людей, чи не знайдуться потім ті, хто захоче домовлятись з ворогом. Бо я не виключаю, що коли буде підписано акт їх капітуляції з’являться і ті, хто почне знову казати «не все так однозначно». І з’явиться відсоток, який буде згоден миритися. Тоді почнеться боротьба на іншому фронті.

«Я сам собі психолог»

— У серіалі «Рубан», який стартує вже 16 квітня, ви граєте головну роль — детектива-психолога. Ви самі коли-небудь ходили до психолога?

— Ніколи. Бо у нас певною мірою психологічна професія. До речі, в професії психолога дуже жваво використовується система Станіславського, розбори по ролям. Тому, якщо постійно знаходишся у процесі самоаналіза, то стаєш сам собі психологом. Ми створюємо ілюзію життя і наше завдання розважаючи — повчати.

Читайте також: «Мене зламало всередині»: популярна телеведуча розповіла про сеанси у психолога

— Вам довелось зніматися у складні часи. Часто переривались на тривоги?

— Ми знімали серіал у Києві та за межами столиці. Насправді, тривоги наш знімальний процес оминули. Тільки один раз була ситуація, коли процес зупинився. Але зйомки «Рубана» проходили у той час, коли не було таких сильних ударів, як останній час.

— Ходите до укриття?

— На жаль, ні. Є реальність, у якій ми звикаємо до того, що живемо у війні. Почали розбиратися, що летить, де летить. І це погано, бо дорожче життя нічого немає. Але ми дозволяємо собі радіти життю, розважати себе, не дуже заглиблюватися у повітряні тривоги. Коли у мене живе дитина і серйозні ракетні удари, ми перечикуємо у коридорі. Так, буває лячно. Але ми до цього звикли.

— Відомо, що у вас відбулися зміну у особистому житті.

— Вони є, але я їх не обговорюю. Це мій особистий простір. Зміни є і дай Бог, щоб вони були продуктивними і мали перспективу. Коли наші стосунки будуть міцно закріплені, озвучу сміливо. Люди люблять порсатись у речах інших. Але це не той випадок. Тому не хочу ще голосно говорити про своє особисте життя.

Читайте також: «Якби путін знав, що про територію Україну писали російські царі, його б вхопив Кіндратій»: документи московії проти бункерного «історика»

— Останнім часом наша країна переживає театральний бум.

— Так, відродження театру продовжується. Глядачі ходять, театри переповнені. Але все рівно театральний світ має реформуватись, змінювати свою систему. Глядач готовий до нових рішень, інновацій. А от театри поки перебувають у системі пострадянської парадигми. Бережуть свої трупи від приходу нових акторів, режисерів. Це треба реформувати!

— Ви пов'язуєте відродження театрів з війною?

— Звісно, бо дуже багато переселенців. Люди, які раніше не ходили у театри. До того ж у системі критичного перебування людині хочеться мати місце психологічної розрядки. Це все створює навалу в театрі. Да і в кінотеатрах також.

— Чого зараз вам більш за все не вистачає?

— Спокою за рідних. Все одно болить душа, переживаєш. Це той дискомфорт, від якого нікуди не дінешся.

— Ваш старший син вчиться на актора…

- Він вже закінчує третій курс. Починає, навіть, грати у театрі. А молодший ще вчиться у школі — живе то у мене, то у мами. Нещодавно почав ходити до театрального гуртка — це було його рішення. Гадаю, у перспективі, напевно буде поступати на акторський. Хоча, коли батьки реалізовані, дітям, які йдуть їх стопами, важко. Треба весь час доводити, що ти також творча одиниця. Але все наше життя — виклик, і треба до цього нормально ставитися. У будь-якому разі найголовніше це — Перемога!

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з популярним актором про випробування під час великої війни.

5057

Читайте нас у Facebook