«Вісім днів ми сиділи в підвалі, бо вибухи не вщухали»: зірка серіалів Ярослав Шахторін про життя під час великої війни

Популярний український актор Ярослав Шахторін («Жіночий лікар. Нове життя», «Люся інтерн», «Друзі») зізнається, що досі не може забути дні, які йому з нареченою, акторкою Таїсією Хвостовою, довелося провести в окупації. Вони поїхали до його тата у Гостомель, а потім дивом змогли повернутися до Києва. У ті складні часи його сім'ю підтримував актор та військовий Володимир Ращук. Вони познайомилися на зйомках детективного серіалу «Ворон та Воробйов» (2+2), які завершилися напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну. І тільки після двох з половиною років відбудеться прем'єра цього 16-серійний комедійного детектива.

В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» актор розповів про окупацію у Гостомелі, зйомки з військовим та вперше розкрив деталі свого весілля.

«Я знайшов те, що шукав все своє свідоме життя»

— Ярослав, ви довго тримали деталі вашого з Таїсією весілля у таємниці…

- Насправді ми офіційно зареєстрували наші з Таєю стосунки у жовтні 2022 року, а весілля відклали на рік через війну. Потім я, як середньостатистичний хлопець, хотів вкласти гроші в щось матеріальне, а дружина хотіла влаштували свято, яке ми будемо пам’ятати все життя, і зробила це неймовірно. 9 вересня 2023 року ми відгуляли весілля. Це було свято десь на 70 людей. Вся підготовка була на плечах Таї, вона керувала всім процесом. А я приїхав зі зміни — і на ранок весілля. Думав, це буде дуже важко, але коли на церемонії побачив всіх рідних, друзів, які щиро раділи за нас, стало так тепло на душі. Це був дійсно незабутній день, і я, безумовно, вдячний за це Таї. Тож, хлопці та дівчата, не бійтеся, не відкладайте життя на потім! Воно в моменті.

— За часів великої війни змінилися ваші стосунки з дружиною?

— Ми з Таєю разом ще з університету, вже понад сім років. В одному з етюдів нас поставили в пару, ми грали наречених, які в кінці сцени цілуються. Я був досить сором'язливий, скутий, не міг це зробити перед всіма. А Тая запропонувала зробити репетицію удвох, щоб ніхто не бачив. Після репетиції вона сказала мені: «До зустрічі під вінцем». От і зустрілися.

Мені здається наші стосунки не змінилися з часом, а стали міцнішими. Звісно, ми не ідеальні, є якісь суперечки й непорозуміння, але ми кайфуємо одне від одного. Є люди, які не можуть довго знайти свою половинку і страждають від цього. А я знайшов те, про що мріяв і що шукав все своє свідоме життя, і щасливий від цього.

— Вас і в кіно називають щасливчиком…

- Наша професія залежить від багатьох факторів, в тому числі фарту, вдачі. І поки мені щастить. Сподіваюсь, так буде й надалі. Я хотів би зіграти всіх, мати якомога більше цікавих ролей і бажано не про війну. Після перегляду фільму «Довбуш» надихнувся бажанням зіграти в історичному проєкті. Я досить амбітний актор і готовий до експериментів.

— На початку великої війни українські актори залишилися без роботи, як ви тоді уявляли своє життя?

- Я тоді думав не про роботу, а як взагалі вижити. Нам з Таєю ледве вдалося виїхати з окупації, з Гостомеля в Київ, де ми і залишалися весь час. Пам’ятаю, як доїхали до першої АЗС, де був бензин, а там два мужика сваряться за цигарки, бо не могли поділити кому які. В той момент я зрозумів, що у мене все добре.

Читайте також: «Не знав куди бігти, бо ракети літали над головою»: актор Антон Височанський про пережите під час великої війни

Взагалі, я не цураюсь будь-якої роботи. І до війни були періоди, коли я працював кур’єром. Під час повномасштабного вторгнення трохи підробляв офіціантом. І це теж було нормально. Я просто дякував долі за те, що ми з дружиною вижили.

«Від холоду тіло спазмувало, легені звузились, я не міг дихати»

— Пам'ятаєте почуття, коли вам запропонували одну з головних ролей у серіалі «Ворон та Воробйов»?

- Коли мені на пошту прийшло запрошення на кастинг, я дуже зрадів. Бо побачив ім’я режисера — Олександр Сальников. Це один з моїх найулюбленіших режисерів, з яким на майданчику комфортно і легко. Але мене зацікавив і сама історія, яка потім народжувалася на майданчику. Це була дійсно командна робота: продюсери, режисер, сценаристи, актори постійно щось додавали, і це все було легко і з гумором.

— Ваш напарник по серіалу — детектив Ворон, якого зіграв відомий актор та військовий Володимир Ращук. Ви вже були знайомі?

- Ми з Вовою познайомилися у перший знімальний день. Памʼятаю, це був ранок, ще темно, я побіг зустрічати Вову на вулиці — шукав в темряві величезний силует. Ми зустрілися, обійнялися і він сказав: «Полетіли». Ми з Володимиром дуже зблизилися на майданчику. Зараз спілкуємось рідко, але підтримуємо зв'язок. Я добре знаю його дружину Вікторію — ми з нею знімались в одному детективному проєкті. А з Вовою бачилися, коли він лежав в госпіталі в Києві.

Насправді, я вдячний Володимиру за те, що він підтримував мене, коли ми, з тоді ще з моєю нареченою Таєю, були в окупації в Гостомелі. Ті вісім днів, здавалися нам вічністю. Ми весь час сиділи в підвалі, майже не виходили, бо вибухи не вщухали.

Читайте також: Суперфіналіст «Голосу країни» та військовий отримав важке поранення

— Ваші з Ращуком головні герої в серіалі конкурують, а в житті?

- Ні про яку конкуренцію між нами не йшлося взагалі. Ми справді подружилися. Після слів «знято» я ніс йому цукерки або шаурму, ми класно спілкувалися. Вова мені дуже допомагав в деяких складних сценах. Витягнув мене з річки й буквально доніс до берега. В одній зі сцен нам довелося пірнати у воду. А це вже було в листопаді, на вулиці майже зима. Коли я пірнув, від холоду тіло спазмувало, легені звузились, я не міг дихати. Це було дуже складно для мене, але ми хотіли зробити ефектний кадр.

— Курйозні моменти на майданчику траплялися?

— Під час однієї сцени я трохи перестарався. Мій герой під прикриттям потрапив до бандитів, і щоб його не викрили, він прикидається хворим — в нього починається приступ, йде піна з рота. Я дуже переживав, як це втілити на майданчику. Тож на пробах для кращого ефекту, вирішив набрати тиск в судинах, затримавши дихання. Але трохи перестарався, зловив «собачий кайф» і зрозумів, що втрачаю контроль над собою, підкошуються ноги. Це тривало кілька секунд, але все минулося добре.

— В житті вам доводилося потрапляти у непередбачувані ситуації?

- Я виріс в Нікополі, кримінальні ситуації були дуже поруч, але я постійно оминав такі двіжухи. Мені здається, мій герой Воробйов перечитав «Мистецтво війни» Сунь Цзи та взяв собі за кредо: найкраща битва це та, яка не відбулася. І мені це також близьке.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв'ю актором і військовим Олександром Печерицею про службу у ЗСУ: «До нас у бліндаж заходить окупант, а в мене під рукою немає автомата».

404

Читайте нас у Facebook