За яких обставин Таганрог та Білгород ставали столицею України, але все ж опинилися в складі росії: історик про ці драматичні події

Після початку шостого серпня українського наступу на Курщину, з’явилася велика кількість повідомлень про те що, південні землі цієї (зокрема, Суджанський район) та сусідніх з нею російських областей входили до складу Української Держави, а потім радянської України, проте згодом стали частиною росії. Чому так сталося? І як взагалі у 1917 році, коли було проголошено утворення Української Народної Республіки, визначили, які території в неї входять? На ці та інші питання «ФАКТІВ» відповів старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Геннадій Єфіменко.

«Побачивши, що в склад України мають бути включені урожайні і промислові губернії та чорноморські порти, члени Тимчасового уряду взагалі відмовились розглядати це питання»

- В 1897 році в Російський імперії відбулася масштабна подія, яка згодом відіграла ключову роль у визначенні кордонів України, — каже Геннадій Єфіменко. — Цією подією став Перший загальний перепис населення Російської імперії.

Його особливістю було, зокрема те, що людей не питали, якої вони національності, натоміть було питання про рідну мову? Відповіді згодом й стали основою для визначення кордонів Української Народної Республіки у 1917 році.

— Російська сторона не заперечувала проти того, щоб в склад України увійшли землі, на яких переважало україномовне населення?

- Ще й як заперечувала! В Петрограді восени 1917 року навіть закликали арештувати голову Центральної Ради Михайла Грушевського і голову Генерального секретаріату (уряду) Володимира Винниченка.

Але до таких закликів дійшло не зразу. Детальніше розповім, як ця історія розвивалась. По завершенні Всеукраїнського національного конгресу, який відбувся в Києві вже через півтора місяці після повалення царизму в росії, Михайло Грушевський склав, а Центральна Рада затвердила «Декларацію у справах Крайового комітету», з якою делегація Ради поїхала до Петрограду для того, щоб звернутися до Тимчасового уряду з пропозицією: оскільки в умовах війни неможливо провести адміністративну реформу, визнати в складі майбутньої автономної України дев’ять губерній.

— Яких саме?

- Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Херсонську, Таврійську з Кримом, та Чернігівську. Єдине, що в цей перелік Грушевський не включив Холмщину, бо вона тоді знаходилась під окупацією. Також в список не потрапила Кубанська область, бо між нею та Україною знаходяться російські території.

Про ту поїздку делегації Української Центральної Ради в Петроград детально розповів в своїх спогадах один з її учасників Володимир Винниченко. Він згадує: побачивши, що в складі України мають бути включені урожайні і промислові губернії та чорноморські порти, члени Тимчасового уряду взагалі відмовились розглядати це питання. І це було не найгіршим.

— А що з стало найгіршим?

— Прийом в «Петросовете». Нагадаю, що тоді в Російській республіці існувало двовладдя — уряду та рад. Так от, як пише Винниченко, в Тимчасовому уряді українській делегації просто ввічливо відмовили, а в «Петросовете» облаяли.

— Як на цю обструкцію відреагувала Центральна Рада?

- Скликала ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд. Його делегатами стали бійці передусім фронтових частин, в яких більшість складали українці. Їм доповіли про те, що обидва центри влади в Петрограді відмовляються затвердити кордони автономної України, хоча на словах виступають за свободу, визнання прав народів. Тому делегати ІІ Всеукраїнського військового з’їзду вирішили, не питаючи згоди органів влади в Петрограді, проголосити в майбутньому Україну автономією в складі Російської республіки. Саме в цьому суть Першого Універсалу Центральної Ради, який було проголошено в останній день роботи цього з’їзду.

— В Першому Універсалі окреслені кордони України?

— Офіційно ні. Цим документом просто проголошено намір утворити автономну Україну. Але малося на увазі, що в її складі ті дев’ять губерній, які визначила Центральна Рада.

Читайте також: В повітрі вже були 18 військово-транспортних літаків ворога, щоб сісти в Гостомелі: як вдалося завадити висадці російських військ біля Києва

«Коли утворилася радянська Україна, її лідери претендували на ті ж самі кордони, що й Українська Народна Республіка»

— Тоді існували реальні можливості для України вийти зі складу Російської республіки?

— Фактично ні. Мета така в тих умовах просто не ставилася. Діяти слід було обачливо.

— Як в Петрограді відреагували на проголошення української автономії?

— Поставились, як ледь не до відокремлення. Тож спалахнув гучний скандал. Цікаво, що лідер більшовиків Ленін тоді підтримав Україну. Це була тактична хитрість підступного прагматика, який, як незабаром стало зрозуміло по його діям, насправді взагалі заперечував можливість для України стати вільною.

— Прийняття Першого універсалу мало якісь практичні наслідки?

— Так. Він викликав такий переполох у владних структурах в Петрограді, що в Київ незабаром приїхала домовлятися про компроміс делегація Тимчасового уряду: Олександр Керенський (тоді військовий міністр), Іраклій Церетелі, Михайло Терещенко.

— Їм вдалося знайти прийнятні для обох сторін рішення?

- Так, вдалося: вирішили, що Україна поки що не матиме статусу автономії, але Генеральний секретаріат (виконавчий орган Центральної Ради) отримає реальну владу над українськи губерніями. Формально Генеральний секретаріат вирішили підпорядкувати Тимчасовому уряду.

Ще один важливий результат цих перемовин: сторони усно домовились про те, що «безспірно» українськими являються десять губерній (в цей перелік включили й Бессарабську). А власне питання про автономію і про остаточні кордони мало бути вирішено на Всеросійських установчих зборах, які планувалися на осінь.

— Я правильно розумію, що цю домовленість не оформили на папері?

- На жаль, не оформили — щоб не дратувати певні політичні сили в Петрограді.

Незабаром після того, як делегація Тимчасового уряду повернулася в російську столицю, сталася так звана липнева криза (стихійні збройні демонстрації в Петрограді), зумовлена провальним наступом на фронті. В результаті склад уряду змінився, його очолив Керенський.

На жаль, новий склад уряду проігнорував домовленості, досягнуті в Києві і заявив, що визнає за Україною лише чотири з половиною губернії: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську і частину Чернігівської (без чотирьох повітів).

— Як до цього поставилась українська сторона?

— Центральна Рада формально не визнала це рішення, але її виконавчий орган — Генеральний секретаріат — де-факто став здійснювати управління цими територіями. Адже з чогось треба було починати.

Читайте також: «Якби путін знав, що про територію України писали російські царі, його б вхопив Кіндратій»: документи московії проти бункерного «історика»

— Центральна Рада вдалась до якихось дій, щоб включити до складу України всі десять губерній, про які домовлялися з делегацією Тимчасового уряду?

- Так. Почалася підготовка Всеукраїнських установчих зборів — щоб делегати з усіх українських земель висловили волю своїх виборців. Окрім того Михайло Грушевський провів в Києві З’їзд народів росії, який висловився за федеративний устрій країни.

— Як відреагував Тимчасовий уряд?

- Дуже нервово. Як я вже казав, впливові російські діячі почали закликати арештувати Грушевського. Наприкінці жовтня голову Генерального секретаріату Володимира Винниченка викликали в Петроград. Він поїхав свідомий того, що може опинитися за гратами. Але поки добирався, в Петрограді відбувся більшовицький переворот. Слід за цим більшовики формально оголосили право націй на самовизначення. До того ж представники частини українських соціалістичних партій увійшли до складу Всеросійського виконавчого комітету. Через це Ленін і його поплічники не відважились зразу ж виступити проти України. В Києві Центральна Рада скористалася цим: ухвалила 20 (за новим стилем) листопада Третій Універсал, згідно з яким проголошувалася Українська Народна Республіка, до складу якої увійшли ті самі дев’ять губерній.

— Разом із Кримом?

— Ні. Через те, що на півострові на той час розпочався кримськотатарський визвольний рух. Тож в Києві вирішили скорегувати початковий план.

— Тобто, включити в склад України Таврійську губернію без Криму?

— Так. Щодо приєднання частини Холмщини, Курщини, Вороніжчини та ряду інших земель, де українське населення складає більшість, вирішили, що повернуться до цього питання згодом.

Але от цікавий факт: вибори делегатів на Всеукраїнські установчі збори Центральна Рада вирішила провести не тільки в дев’яти губерніях, але й на інших територіях, які вона вважала українськими. Тому, наприклад, був утворений Острогозький виборчий округ, до якого увійшли, зокрема, кілька повітів Вороніжчини та Курщини. А деякі інші повіти з українською більшістю населення були долучені до Харківського та Чернігівського виборчих округів.

— Врешті вдалося провести Всеукраїнські установчі збори?

— На жаль, ні. Бо в той, час коли мала відбутися ця історична подія, російські більшовицькі війська підходили до Києва. Тож з’їзд не відбувся.

— З цим зрозуміло. Ще цікаво, як більшовики поставилися до входження до складу України дев’яти губерній?

- Цілком лояльно. Тому коли утворилася радянська Україна, її лідери претендували на ті ж самі кордони, що й Українська Народна Республіка. Більш того — українські більшовики вважали Україною також Таганрог (адже в Таганрозькому окрузі більшість була українською). Тому коли на початку весни 1918 року більшовиків погнали з УНР, підконтрольний москві уряд радянської України ще майже місяць (в березні-квітні) знаходився в Таганрозі.

— Завдяки чому тоді вдалося звільнити від російських більшовицьких військ Київ та інші окуповані ними території України?

- УНР підписала в Бресті мирний договір з країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією), тобто першою за великоросію (чи совітську росію) була визнана міжнародною спільнотою і незабаром отримала збройну підтримку від Німеччини та Австро-Угорщини. Вже після укладення цього договору Рада народних міністрів УНР ухвалила звернення, у якому йшлося про перелік територій, на яких українці становили більшість населення і які вони вбачали складовою УНР. У тому документі йшлося ще, зокрема, про частину Кубані, Ставропільщини і навіть Зелений клин (Зелений Клин, Зелена Україна, Закитайщина — історична українська назва території Приамур'я — південної частини Далекого Сходу, у нижній частині річки Амур і над Тихим океаном; площею близько 1 млн км² - Авт.). Проте, коли українсько-німецьке військо пішло звільняти окуповані території УНР, командування кайзерівської армії обмежилося просуванням тільки в межах дев’яти губерній, про які я вже говорив. І тільки на півночі пішло трохи далі.

— А Суджа, яка завдяки ЗСУ стала зараз стала відома у всьому світі, були в межах якоїсь з цих губерній?

— Ні, вона була переважно в «сірій зоні» — на нейтральній території. Але ж там мало бути державне управління. Тому після укладення 12 червня 1918 року попереднього мирного договору між Українською Державою (вона стало правонаступницею УНР) та більшовицькою росією, Рада міністрів Української Держави прийняла постанову про адміністративне підпорядкування прикордонних повітів, які перебували як під контролем української влади, так і в «сірій зоні». Серед них Суджанський, Гайворонський, Білгородський повіти.

Читайте також: «Полем битви має бути Україна, Польща, Центральна Європа і Німеччина»: як цю тезу ідеолога путінізму дугіна зараз втілюють в життя російські спецслужби

— Виходить, що тоді вони фактично увійшли до складу України?

- Так. Причому більшовицька росія не заперечувала. Принаймні, на карті (точніше, схемі), яка в той час була опублікована в газеті «Известия», ці повіти позначені як українські. Правда, там було написано, що це «Скоропадия» (слівце, яке походить від прізвища глави Української Держави гетьмана Скоропадського).

«Тривалий час було так: місцеві більшовики заявляли, що радянська Україна — це держава. А в москві на це не зважали, фактично вважали Україну частиною росії»

- Відносна стриманість росіян стосовно України змінилась агресією, коли наприкінці 1918 року країни Черверного союзу програли Першу світову війну, в Німеччині відбулася революція, — продовжує Геннадій Єфіменко. — Більшовики спочатку планували просто направити свою армію на загарбання України. Але в у нас завирувало повстання під проводом Директорії. Це стало чітким сигналом більшовикам, що ігнорувати національний чинник не вдасться. Тому частина керівництва комуністичної партії (більшовиків) України, насамперед Георгій Пятаков та Володимир Затонський, слали телеграми в кремль з вимогою дозволити знову організувати український радянський уряд. Дозвіл Ленін дав. В Курську в залізничному вагоні було утворено цей уряд.

— Курськ тоді входив до складу України?

— Ні. Тому столицею оголосили містечко Суджу, про яке ви питали. Адже воно входило до складу Української Держави. Варто сказати, що незабаром після того, як 20 грудня 1918 року червоні остаточно захопили інше українське місто — Білгород — столицю перевели туди. А в січні, коли більшовики зуміли загітувати німецький гарнізон Харкова і захопити це місто, туди передислокувався уряд радянської України.

— Як сталося, що Білгород, Суджа і Гайворон потім все ж стали частиною росії?

— Через волюнтаризм російських більшовиків. Місцеві громади висловились за те, щоб бути в складі України, але спочатку курський губвиконком, а потім і кремль вирішили, що так не буде.

— Чим вони це аргументували?

— Тим, що мають зберегтися дореволюційні межі губерній. Окрім того росія забрала тоді (в 1919 році) у України ще й чотири повіти Чернігівської губернії нічого не давши взамін.

Читайте також: Будьонівці вивели за село і розстріляли 80 молодих чоловіків: 105 років тому на Київщині спалахнуло Медвинське повстання проти більшовиків

— Чому останнє слово було за кремлем?

- Тому, що уряд радянської України являвся в значній мірі маріонетковим. Тривалий час було так: місцеві більшовики заявляли, що радянська Україна — це держава. А в москві на це не зважали, фактично вважали Україну частиною росії. Проте події 1920 року, коли армії УНР і Польщі звільнили Київ (на жаль, ненадовго), Ленін і його оточення вирішили діяти обережніше — знову ж таки їм довелося рахуватись з національними настроями населення України. Тож в грудні 1920-го більшовицька росія була змушена офіційно визнати незалежну радянську Україну.

Тут слід зазначити, що перед цим було поновлено і розширено Донецьку губернію з центром в Луганську. В межі цієї губернії увійшов у березні -квітні 1920 року Східний Донбас та Таганрозький округ (щоб він годував регіон). Саме в цих кордонах росія й визнала радянську Україну.

Ну, а далі відбулася відома всім подія: більшовики затягнули Україну в Радянський Союз (фактично відновлену імперію).

— Ще спитаю про Таганрог. Це місто зараз входить до складу росії. Чому?

— Бо рішенням президії Центрального виконавчого комітету СРСР від 16 жовтня 1925 року, тобто вже після утворення у липні 1923-го СРСР, частину Донецької губернії віддали росії. Українські більшовики протягом декількох років протестували: мовляв, москва ж обіцяла розподіляти території за національною ознакою місцевого населення. Але це не дало бажаного результату.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв'ю з Сергієм Шумилом про те, з чиїх слів віщає путін, коли несе маячню про Україну.

На фото у заголовку перший Український парламент — Центральна Рада

303

Читайте нас у Facebook