Прикордонники купують снаряди для ЗСУ: пастка для «хайпожерів» або хитрий хід Шмигаля?
Офіційний коментар Міністерства оборони України поставив жирну крапку у майже двотижневій історії пошуку «зради» вітчизняними журналістами-розслідувачами. Поштовх до цих пошуків дало розпорядження Кабміну від 29 листопада про передачу Держприкордонслужбі 23 мільярдів гривень від Агенції оборонних закупівель (АОЗ) з метою придбання снарядів для ЗСУ.
За давньою традицією, там, де згадуються десятки мільярдів бюджетних гривень, небайдужі громадяни негайно почали шукати «схему». Начебто прикордонники повноважень на закупівлі боєприпасів не мають, польська фірма-постачальник — типова «прокладка», а ціни є завищеними. Залишилося знайти отримувачів вигоди — і черговий корупційний «Яйцягейт 2.0» заповнив би весь медіапростір.
Слід зазначити, що охочих долучитися до розслідування «схем» та допомогти у викритті махінаторів вистачає, адже це надійний спосіб підвищити і власну впізнаваність, і рівень впливу на суспільні процеси. Сьогодні деякі антикорупціонери на громадських засадах можуть лише натяками на розслідування налякати цілі відомства.
Як наслідок, декілька знакових на вітчизняній антикорупційній арені осіб відзначилися з цього приводу гнівними публікаціями. Але далі трапилося те, чого від уряду ніхто не очікував.
По-перше, ДПСУ виступила з доволі аргументованою заявою, у якій спростувала усі звинувачення, зокрема щодо того, що польська компанія є «прокладкою». Насправді PHULechmar Sp.z.o.o. сертифікована в НАТО, має багаторічний досвід роботи на ринку, експортну ліцензію та три роки співпрацює з ДПСУ.
По-друге, виявилося, що розпорядження КМУ готувалося не «в обхід» Міноборони, у структурі якого функціонує АОЗ, а навпаки — за його ініціативою. Про що заявило саме військове відомство. Основною причиною такого кроку стало накопичення на рахунках Агенції значних коштів, які могли залишитися невикористаними до кінця бюджетного року. А снаряди потрібні фронту вже зараз. Зважаючи на це, питання розглядалося на Ставці Верховного головнокомандувача, де й було прийнято остаточне рішення.
У результаті вся ця історія «зради», якщо й вдарила по чиїйсь репутації, то точно не органів влади, а швидше — тих, хто без перевірки фактів долучився до чергового викриття удаваної «схеми».
Політичні наслідки у цієї справи можуть бути значними. Якщо припустити, що ця операція була не спонтанною реакцією на закиди «вічних революціонерів», а заздалегідь спланованою акцією за участю Кабміну, то багато що стає зрозумілим.
Очільник уряду Денис Шмигаль, підписуючи розпорядження про передачу коштів, чудово усвідомлював, що все відбувається у рамках закону та максимально прозоро. Знали це й у Міноборони, де заздалегідь підготували відповідь потенційним критикам.
Але цього не знали ті, хто, не очікуючи конкретних доказів, кинувся у чергову «битву з корупцією». Тоді як зловживань там не було й близько.
Навіщо це Шмигалю? Можна припустити, що досвідчений технократ, який за декілька років роботи на посаді прем’єр-міністра України жодного разу не «перегинав палку» з PR-роботою, розраховує на продовження політичної кар’єри й після очікуваного у новому році перезавантаження влади. А тому й продемонстрував елітам та суспільству, що, якщо потрібно, то й він вміє достойно грати у те, що називається публічною політикою.
Раніше прем'єр-міністр Денис Шмигаль анонсував виплати на дітей з малозабезпечених сімей та сімей переселенців.
159Читайте нас у Facebook
