«Незмінні раніше варваризми „бомж“ та „смс“ перетворилися на звичайні українські слова, які мають похідні: смсатися чи бомжувати»

В сегодняшнем выпуске «Уроков украинского» мы поговорим о сокращениях и аббревиатурах. Как правильно писать сложносокращенные слова, как употреблять иностранные аббревиатуры и нужно ли сокращать то, что можно сказать полностью, расскажет нам кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языка Национального университета «Киево-Могилянская академия» Наталья Дзюбышина-Мельник.

— Пані Наталю, почнемо, як завжди, із запитань наших читачів. Викладачка одного аграрного університету цікавиться, як правильно писати скорочення із числівниками: 1-ша чи 1-а, 3-тя чи 3-я?

— Тут обов’язково треба зберігати приголосну в закінченні: для 24-х студентів, у 70-ти підприємців, 82-ма хвилинами. Так само пишемо й складні слова, утворені від числівників: 120-тисячний, 100-кілограмовий.

— Звідки взагалі у людей з’явилася звичка скорочувати слова? Через брак часу чи через лінощі вимовляти щось занадто складне?

— Абревіатури — складноскорочені слова — доречні, якщо йдеться про економію часу та мовних зусиль при вимовлянні чи економію місця при написанні. Це — швидкість передачі інформації у добре знайомих ситуаціях. Проте багато скорочень у мові знецінює її і робить біднішою. Перша велика хвиля творення абревіатур набігла на українську мову за радянських часів, коли поширилась мода на скорочені назви прикмет нової влади — КП (б), ЧК (звідси — чекіст), комсорг. Такого ж походження й людські імена — Владлен, Даздраперма. Більшість таких слів застаріли або й зовсім відмерли разом з тими реаліями, що їх породили. Натомість з’явилися нові, проте наприкінці XX сторіччя їх стало набагато менше. Мова самоочистилася, зберігши найпотрібніші абревіатури — ЦУМ, КП (контрольний пункт).

— Сучасна молодь обожнює скорочувати словосполучення у своїх повідомленнях та електронних листах: лю (замість люблю), спокноч (замість кальки з російської «спокійної ночі») чи добр (замість добраніч).

— Нинішня хвиля творення абревіатур пов’язана із загальним прискоренням темпу життя та його прагматизацією. Для багатьох краса слова втратила цінність. Важливим стало саме повідомлення — інформативне і надкоротке. Воно особливо поширене в соціальних мережах та через смс-повідомлення. Скорочують навіть географічні назви: Караваєві дачі, що фіксують пам’ять про знаменитого київського лікаря-офтальмолога, перетворилися на Кардачі. Мовні покручі часом виникають через помилки у словосполученнях. Наприклад, правильно житлове, а не жиле будівництво. Тому мало би бути не Познякижилбуд, а Познякижитлобуд. З’явилися випадки, коли абревіатура навіть не повністю збігається із тим словосполученням, від якого вона утворена. Це абсолютно нове явище! Наприклад, Держспоживстандарт насправді означає: Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

— Чи часто буває, що скорочення порушують правописні норми української мови?

— Зараз ми спостерігаємо ще одне нове явище — утворення скорочень із називним відмінком першого іменника: Полтава-банк, Регіон-банк. Згідно з українським синтаксисом та словотвором тут мали б стояти прикметники: Полтавський банк, Регіональний банк. Проте правописно ці іменники з прикладками оформлені правильно. На жаль, трапляються й неправильні написання, як от: «Банк Кредит Дніпро». Умовну назву банку слід було би писати без усіляких лапок, через дефіс: банк Кредит-Дніпро або Кредит-Дніпро-банк. Іноді труднощі бувають й у вимовлянні ініціальних абревіатур. Пишемо США, але вимовляємо не [есшаа], за назвами літер в алфавіті, а [сешеа]. Так зручніше.

— Від ініціальних абревіатур з’являються похідні слова: еменесник, емзеесник, даішник…

— Якщо абревіатури творяться лише з приголосних, або з однією голосною в кінці або на початку абревіатури, їх вимовляють за назвами літер. МНС, МЗС, СБУ, АЗС читаються так: [еменес], [емзеес], [есбеу], [азеес]. Абревіатуру, утворену з кількома голосними чи голосною між приголосними, люди звикли вимовляти, як звичайне слово: [фоп] (фізична особа-підприємець), [тюг] (театр юного глядача). Зазвичай ініціальні абревіатури пишуть великими літерами, проте часто вживані можна писати як маленькими, так і великими: ЦУМ і цум, ТЕЦ і тец, ЖЕК та жек. Якщо абревіатури починають відмінюватися, як звичайні іменники чоловічого роду, закінчення при них пишемо малими літерами: при МАУПі, для УТОСу, у ТЮГу чи у тюгу. Перебуваючи під впливом інших мов, українська запозичає цілісні абревіатури, як от: смс з англійської та бомж з російської. Спочатку їх уживали як незмінні слова. Тепер у нас вже з’явилися смска, смсатися, бомжувати, бомжарик. Від деяких абревіатур утворюють назви осіб. Пишучи розмовні неологізми, слід зберігати великі літери абревіатури і додавати до них суфікси через дефіс: МНС-ник, СБУ-шник, ДАІ-шник.

Читатели «ФАКТОВ», которые хотят предложить свою тему в рубрике «Уроки украинского» или задать Наталье Дзюбышиной-Мельник вопрос о правильном употреблении слов и выражений в украинском языке, могут присылать их в редакцию по адресу: Киев, улица В. Василевской, 27/29 с пометкой «Уроки украинского» либо по электронному адресу [email protected]. Отвечать на вопросы мы будем в следующих выпусках газеты.

4421

Читайте нас у Facebook