Герой сьогоднішньої нашої історії — геніальний італійський художник Рафаель Санті, який народився 26 березня 1483 в королівстві Урбіно. Перші уроки живопису хлопчик отримав в майстерні батька, відомого художника і поета при дворі герцога Урбинського. Однак, вже в 11 років залишившись без батьків, Рафаель починає свій самостійний шлях у велике мистецтво. Рівно 520 років тому, в 1501 році, він приходить до майстерні П'єтро Перуджино в Перуджі, де пише перші свої «дорослі» картини, природно, спочатку наслідуючи наставнику. Однак уже в 1502 році з'являється перша з рафаелевських мадонна — «Мадонна Соллі». 19-річному художнику тоді ще невідомо було, що все своє коротке, але неймовірно яскраве життя він буде створювати образи мадонн — самих різних, не схожих між собою, і при цьому об'єднаних щирою любов'ю до них самого Рафаеля, який в ранньому дитинстві був позбавлений материнської ласки, але назавжди зберіг у пам'яті тепло матусиних рук.

Переїхавши до Флоренції і познайомившись там із Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, Рафаель ретельно вивчає техніку їх живопису. Пройде всього лише кілька десятиліть — і точно так же техніку його картин вивчатимуть і навіть копіюватимуть в деяких своїх роботах Рубенс і Рембрандт. А поки він все ще вчиться, удосконалюючи свою майстерність і завойовуючи славу самобутнього і на подив успішного живописця. Після ставших знаменитими вівтарних робіт «Мадонна на троні з Іоанном Хрестителем і Миколою з Барі» і «Положення в труну», Рафаель створює картину «Дама з єдинорогом», яка викликала величезний інтерес. Його популярність зростає настільки, що за сприяння головного папського архітектора Браманте він отримує запрошення до Ватикану, де стає офіційним художником папського двору. У цей час з'являються його видатні картини «Мадонна Грандука», «Мадонна з гвоздиками», «Мадонна з немовлям і Іоанном Хрестителем» («Прекрасна садівниця»), а також фрески «Парнас» і «Афінська школа», що викликали захоплення як у Юлія II, так і у Льва Х, який змінив його на папському троні. Він працює над сюжетами з Біблії для розпису Сікстинської капели, а після смерті Браманте стає ще й головним архітектором собору Святого Петра, що будувався в той час.

Працездатність Рафаеля не тільки важко уявити, але і неможливо оцінити. Виконуючи придворні обов'язки головного архітектора, він створює цілий ряд проектів, за якими були побудовані церкви і капели. І в цей же час пише близько десяти мадонн свого римського періоду — «Мадонна Альба», «Мадонна з рибою», «Мадонна в кріслі» … Самим досконалим творінням Рафаеля стає легендарна «Сикстинська мадонна». У різні роки мені пощастило на власні очі познайомитися з більшістю безсмертних творінь Рафаеля, але «Сикстинська мадонна» дійсно настільки приголомшує уяву, що часом навіть починаєш сумніватися в тому, що людськими руками було можливо створити це воістину божественне творіння.

А ще Рафаель встигав писати вірші, присвячуючи їх своїм численним коханим:
«Амур, угамуй сліпуче сяйво
Двох чудових очей, посланих тобою.
Вони обіцяють то хлад, то літню спеку,
Але немає в них малої краплі жалю … «

Прожив Рафаель до образливого мало — всього 37 років. Папські доктори, надіслані до хворого художника, на думку біографів Рафаеля, припустилися фатальної помилки, призначивши кровопускання при респіраторному захворюванні, що було категорично протипоказано. На його гробниці в римському Пантеоні написано всього лише кілька фраз. Зате яких! «Тут спочиває великий Рафаель, за життя якого природа боялася бути переможеною, а після смерті якого вона боялася померти …»

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.