Сьогодні, друзі мої, я розповім вам про людину, на тлі вчинків якої подвиги Геракла здаються жалюгідними потугами вигаданого персонажа. На мій погляд, досягнення японського мандрівника Наомі Уемури, скромного хлопця з маленькою фермерського села Косуфу на півночі префектури Хего, стоять в одному ряду з найнеймовірнішими рекордами, встановленими легендарними особистостями все часів та народів.

Коли рівно 43 роки тому, 1 травня 1978 року, Уемура вперше в світі досяг Північного полюса наодинці (!) на собачій упряжці, про це повідомили всі найбільші світові інформаційні агенції. Це було неймовірно, незбагненно й могло здатися навіть неможливим. Тільки не для Уемури. Фахівцям, які знали цю людину, нічого дивного в новому його досягненні не було. Адже їм було відомо про його подвиги різних років до цього.

У 1966 році він здійснив сходження наодинці на Монблан (Франція), Маттерхорн (Швейцарія) та Кіліманджаро (Танзанія). У 1967 році Уемура піднявся на найвищу гору Південної Америки Аконкагуа. Потім наодинці зробив сплав по Амазонці довжиною в 6 тисяч кілометрів. Потім у складі першої японської експедиції підкорив Джомолунгму (Еверест). У 1970 році здійснив перше в історії сходження на Мак-Кінлі, найвищу гору Північної Америки наодинці. У 1971 році за 52 дні пройшов (!) близько 3 тисяч кілометрів через всю Японію. У 1972 році зробив півторарічну (як зазвичай, наодинці) подорож по Гренландії, Канаді й Алясці, пройшовши в цілому на собачих упряжках понад 12 тисяч кілометрів. Ось тоді йому й забажалося зробити подорож наодинці на Північний полюс.

Але перше, ніж розповісти вам про це, я хотів звернути увагу ось на що. У дитинстві наймолодший з 7 дітей в сім'ї Наомі був слабеньким й дуже сором'язливим хлопчиком. Він пас сімейне стадо чорних тадзімськіх корів та мріяв отримати гарну освіту. Його мрія збулася. Він закінчив Університет Мейдзі. І там отримав не тільки хорошу освіту, а й розуміння того, що нічого в житті не дістається легко. Записавшись до альпіністського клубу університету, Уемура жодного разу не зміг піднятися на Фудзіяму. Йому було прикро й соромно перед товаришами за свою фізичну безпорадність та незручність. І ось тоді він і поставив перед собою мету домогтися найнеймовірніших досягнень, про які раніше ніхто навіть не мріяв. І своєї мети він таки досяг.

… Перед тим, як відправитися до Північного полюса, Уемура у 1972 році прожив кілька місяців у поселенні Сіорапалук на півночі Гренландії, де навчився не тільки управлінню їздовими собаками, але й іншим премудрістям виживання наодинці у вкрай суворих умовах. Все це йому потім стало в нагоді під час 54-денної подорожі до полюса, коли Наомі довелося зіткнутися і з нападом білого ведмедя, і з падінням в тріщини.

І все-таки він у результаті не тільки дійшов до Північного полюса, але й потім на зворотному шляху перетнув Гренландію з півночі на південь, завершивши подорож, розпочату 5 березня 1978 року, аж 22 серпня того ж року. Йому б після цього слід було гарненько відпочити. На піку слави й популярності він міг писати та видавати книги, що ставали бестселерами. Але Уемура вирішив зробити ще одне сходження на гору Мак-Кінлі. Тепер вже взимку. І знову наодинці.

12 лютого 1984 року, у свій 43-й день народження, він досяг гірської вершини й встановив там прапор Японії. Останній раз його помітили з літака на схилі на висоті 5180 метрів. Він посміхався та махав пілоту рукою. Більше його ніхто не бачив. Тривалі пошуки тіла результату не принесли … Рішенням Кабінету міністрів Японії легендарний мандрівник був нагороджений премією Народної Пошани. Посмертно.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі, мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.