У неділю, 29 серпня, православні та грекокатолики відзначають свято, яке у церковному календарі називається Перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образа (Убруса) Господа Ісуса Христа. А народна його назва — Третій Спас, Спас на полотні або Горіховий Спас.
Існує дві версії подій, яким присвячено це свято. Одна з них, східна, розповідає історію дивовижного зцілення правителя месопотамского міста Едеси на ім'я Авгарь Ухама, який страждав на невиліковну хворобу — проказу. Почувши про чудеса, якими прославився Ісус, що проповідував тоді в Юдеї, Авгарь Ухама, який навіть жодного разу не бачив Ісуса, визнав його Сином Божим і відправив до нього з листом свого придворного живописця Ананію (Ханна). У листі було прохання про зцілення і запрошення в Едесу з пропозицією захисту від переслідувачів. У разі невдачі цієї місії Ананія мав хоча б написати портрет Спасителя.
Добравшись до місця, Ананія не зміг пробитися до Христа через величезний натовп людей, що слухали його проповідь. Тоді художник, піднявшись на високий камінь, спробував здалеку роздивитися Сина Божого, щоб написати його портрет. Але відстань між ними була велика, тому у художника нічого не виходило. І раптом Спаситель сам покликав його до себе, назвавши по імені. Він передав для Авгаря короткий лист, в якому пояснив, що потрібно зробити правителю для зцілення тіла і спасіння душі, і пообіцяв прислати до нього свого учня. Потім Христос попросив принести воду і убрус (полотно, плат, рушник). Умивши обличчя, Ісус витер його убрусом — і на полотні чудесним чином відбився лик Спасителя. Плат з нерукотворним зображенням лику Ісуса Христа і лист Ананія доставив в Едесу. Як і обіцяв Спаситель, за допомогою Убруса Авгарь позбувся основних осередків прокази. А остаточно переміг хворобу, коли апостол Фома вже після Вознесіння Христового надіслав до нього одного з 70 учнів Ісуса — Тадея, який не тільки допоміг правителю повністю зцілитися від страшної хвороби, але і охрестив його. Під впливом Тадея багато жителів Едесси теж стали християнами.
Зцілившись і ставши християнином, Авгарь написав на нерукотворному образі фразу «Христе Боже, всякий, сподіваючись на Тебе, не посоромиться!», наказав натягнути ікону на дошки з негниючого дерева і розмістити її над головними воротами міста, щоб будь-хто, хто входить, міг вклонитися святому образу.
Багато років люди вклонялися святині, отримуючи від неї зцілення, поки до влади не прийшов один з правнуків Авгаря. Цей язичник вирішив зняти образ з міського муру. Але місцевий єпископ, отримавши від Господа одкровення, вночі запалив перед образом лампаду і нішу з іконою замурував. Минув час, і про місце зберігання святині забули. Згадали про неї у 545 році, коли Едесу обложили війська перського царя Хосроя I (Хозроя I). Єпископу Евлавію тоді було бачення, в якому Богородиця вказала йому місце, де захована святиня. Образ дістали — він був неушкоджений, і перед ним, як і раніше, горіла лампада. Мало того, на плиті, що прикривала нішу, чудесним чином відбилося зображення святого Убруса. Ікону хресним ходом пронесли по стінах міста, і ворог відступив.
У 944 році візантійський імператор Костянтин VII Порфірогенет (Багрянородний) викупив обрус у правителя Едеси за величезні на ті часи гроші (12 тисяч срібняків і 200 полонених сарацинів). 15 серпня 944 року нерукотворний образ Спасителя і написаний ним лист до Авгаря з усіма можливими почестями спочатку доставили у Влахернський храм, потім перенесли до Фароської церкви. 16 серпня (за старим стилем) ікону перенесли до Константинопольського храму Премудрості Божої, а потім, у той же день, встановили її у Фароській церкві Пресвятої Богородиці, в якій були зібрані найбільші святині православ'я. І на честь цих подій встановили свято, що відзначається й нині, з постійною датою — 16 (29) серпня.
Зберегти Нерукотворний образ Спасителя, на жаль, не вдалося. Згідно з найпоширенішою версією, у 1204 році з Константинополя до Венеції його спробували вивезти на кораблі учасники четвертого Хрестового походу. Але судно потрапило у шторм і затонуло в Мармуровому морі.
Поява другого, західного, варіанту історії виникнення Нерукотворного образу Спасителя відноситься до періоду з XIII до XV століття. І виник цей варіант, швидше за все, у середовищі францисканських монахів. А розповідає він про те, що, коли Христа вели на Голгофу, благочестива єврейка Вероніка подала йому льняну хустку, щоб він міг витерти з обличчя кров і піт. На цій хустці і закарбувався образ Спасителя, а реліквія отримала назву «Плат Вероніки». На даний час вона зберігається в соборі св. Петра в Римі.
Східне і західне зображення Спасителя відрізняються одне від одного. По-перше, виразом обличчя Ісуса — на східному воно спокійне, а на західному — наповнене стражданням. Крім того, на «Хустці Вероніки» відбився терновий вінець на голові Ісуса.
За Статутом свято Перенесення із Едесси до Константинополя Убруса належить до малих свят. Традиційно у цей день до церкви для освячення приносять горіхи, які до цього часу якраз дозрівають. Освячують також хліб і різну випічку з борошна нового врожаю. Приносять до церкви і колоски пшениці, а також овочі і фрукти. І обов'язково треба помолитися Господу, просячи у нього заступництва і допомоги для себе і своїх близьких.
Молитва Господу Ісусу Христу
О, Преблаги́й Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш! Ты иногда́ челове́ческаго о́браза Твое́ лице́ пресвято́е омы́в водо́ю и оте́р убру́сом, чуде́сне о́ное на том же убру́се изобрази́ти и Еде́сскому кня́зю Авга́рю во исцеле́ние неду́га его́ посла́ти благоволи́л еси́: се и мы ны́не, гре́шнии раби́ Твои́, одержи́мии душе́вными и теле́сными неду́ги на́шими, лица́ Твоего́, Го́споди, и́щем и с Дави́дом во смире́нии душ на́ших зове́м: не отврати́ лица́ Твоего́ от нас, и уклони́ся гне́вом от рабо́в Твои́х: помо́щник нам бу́ди, не отри́ни нас и не оста́ви нас. О, всеми́лостивый Го́споди, Спаси́телю наш! Изобрази́ Сам Себе́ в душа́х на́ших, да, во святы́не и пра́вде жи́тельствующе, бу́дем сы́нове Твои́ и насле́дницы ца́рствия Твоего́, и та́ко Тебе́, преми́лостиваго Бо́га на́шего, ку́пно со безнача́льным Отце́м Твои́м и Пресвяты́м Ду́хом, сла́вити не преста́нем во ве́ки. Ами́нь.
А після служби в храмі всі освячені делікатеси повинні потрапити на святковий стіл, за яким треба поводитися спокійно, без особливого шуму і великої кількості алкоголю. Але народні традиції вимагають з'їсти все дочиста — викидати нічого не можна. Зате можна пригощати сусідів, знайомих і просто нагодувати голодних.
А ще можна поспостерігати за природою.
Якщо помітите у цей день у небі журавлиний клин, на Покрову (14 жовтня) буде морозно.
Дощ і гроза — до теплої осені.
Хороший урожай горіхів передрікає багатий урожай хлібів в наступному році.
Якщо при зборі горіхів на Горіховий Спас попався червивий плід, краще підготувати себе до неприємностей.
А ось звалився на голову горіх — до удачі. Ну, а знайдені два зрощених горіха, за народними прикметами, взагалі здатні змусити вас почувати себе щасливим цілий рік…
Як писали «ФАКТИ», 14 серпня православні християни і грекокатолики відзначали свято Походження (винесення) чесних древ животворчого Хреста Господня. У народі це свято називають Маковієм, Першим, або Медовим Спасом. У храмах в цей день освячують воду, мак і квіти. Свято поєднало християнські і народні українські традиції.
Припадає Медовий Спас на перший день Успенського посту, який триває до 28 серпня — до Успіння Пресвятої Богородиці.
А 19 серпня православні християни і грекокатолики відзначали Преображення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Це свято належить до дванадцяти найважливіших після Великодня свят і носить ще одну, народну, назву — Другий, або Яблучний Спас.
1322Читайте нас у Facebook
