«В житті необхідна романтика. Саме вона надає людині божественні сили для подорожі по ту сторону буденності. Це могутня пружина в людській душі, що штовхає її на великі звершення». Ці слова належать знаменитому норвезькому мандрівнику Фрітьофу Нансену, який народився у цей день, 10 жовтня, рівно 160 років тому. З дитинства Фрітьоф захоплювався ходьбою на лижах і з дитинства ж мріяв побувати на Північному полюсі. Здійсненню цієї своєї мрії він присвятив усе життя. Правда, як виявилося, зробити це було зовсім не просто.

Зробивши у 1883 році після закінчення університету свою першу подорож у води Гренландії на звіробійному судні «Вікінг», Нансен спалахнув ідеєю зробити лижний перехід через все крижане плато Гренландії — від східного узбережжя до західного. І через 5 років йому вдалося це завдання виконати. Організувавши експедицію, Нансен з 5 товаришами за 41 день пройшов майже 500 кілометрів на лижах по льоду, після чого щасливо повернувся у норвезьку столицю. Це був перший перехід через льоди Гренландії. Але зупинятися на досягненні, що викликало захват всієї нації, Нансен не збирався.

У 1893 році, створивши судно «Фрам», здатне витримувати сильний льодовий тиск, Нансен організовує експедицію до Північного полюса. Не все, на жаль, проходило гладко. Коли у вересні «Фрам» міцно вмерз в паковий лід і почав повільно дрейфувати у бік полюса, Нансен, згораючи від нетерпіння, зробив спробу досягти заповітної мети лижним ходом. Покинувши корабель і відправившись до полюса разом з вірним товаришем Ялмаром Йохансеном, Нансен у березні 1895 року наблизився до полюса ближче, ніж всі мандрівники, які добивалися насамперед такої ж мети. Але самого полюса досягти так і не вдалося.

Через три місяці Нансен та Йохансен зуміли дістатися до Землі Франца-Йосипа, де змушені були на кілька місяців зазимувати в землянці, вибудуваній своїми руками з каменів та шкур моржів. Влітку 1896 року туди прибула англійська експедиція Джексона, на судні якої Нансен з товаришем повернувся до Норвегії, пробувши в Арктиці рівно три роки. Через тиждень в Осло прибув і «Фрам», що вдало завершив свій історичний дрейф. Вдома Нансена зустрічали як національного героя. Після написання цілого ряду наукових праць і книг, що розповідають про експедиції, Нансен призначається послом Норвегії спочатку у Великобританії, а потім в США. У 1920−1921 роках він стає верховним комісаром Ліги націй у справах біженців з Росії. Завдяки зусиллям знаменитого норвезького мандрівника більше півмільйона біженців з Росії отримали так званий «паспорт Нансена» — документ, що давав їм можливість отримати житло і влаштуватися на роботу в інших країнах.

Дізнавшись про страшний голод в Україні й на Поволжі, Нансен створює під егідою Міжнародного Червоного Хреста комітет «Допомога Нансена», який за один тільки рік збирає і відправляє голодуючим близько 100 тисяч тонн продовольства. За неоціненну роботу з порятунку людей у 1922 році Фрітьоф Нансен відзначається Нобелівської премії миру. Помер великий мандрівник у невеликому містечку Люсакере поблизу Осло у травні 1930 року, після того, як перестарався під час лижної прогулянки. Одним з останніх записів в його щоденнику була ця: «Не обтяжуйте свій політ дрібницями, які заведено називати життєвими потребами. Пам'ятайте: обтяживши тіло, ми укорочуємо крила … «

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.