Розповіді про циркову династію Дурових за радянських часів були дуже популярними. Дурових було так багато, що коли вони один за одним приїжджали на гастролі у Київський цирк, ми, хлопчаки, навіть не намагалися їх розрізнити між собою, а просто казали: «О, Дурови знову приїхали! Напевно, буде цікаво…»

Та й як могло бути інакше, якщо відмінною рисою їхніх виступів на манежі були гуси, забавні поросята і на диво розумні коні, які за наказом клоуна Дурова творили справжні дива.

Так от, де нам було знати про те, що біографія того, хто став першим у цій цирковій династії, безпосередньо була пов'язана з Україною.

Народився Анатолій Дуров у Москві 8 грудня 1864 року в родині поліцейського пристава. Після ранньої смерті батьків хлопчика та його брата Володимира взяв на виховання хрещений батько, адвокат Микола Захаров.

Він був людиною досить суворою. І тому вирішив відправити хлопців на навчання до кадетського корпусу. Але не так склалося, як гадалося. Невдовзі Толя Дуров був відрахований із нього «за нездатність до наук і схильність до акробатства».

Хресний нізащо не хотів миритися з мрією Анатолія працювати у цирку. І 16-річному хлопцеві довелося втекти з дому для того, щоб вступити до відомого балагану Вайнштока, який роз'їжджав всією царською Росією, включаючи, звісно, й українські міста. Дуров не одразу став клоуном. Починав він у цирку як канатоходець та акробат на трапеції. І лише згодом вирішив виступати з тваринами, ставлячи за їхньою участю окремі сцени, байки, а потім й цілі п'єси. До Дурова нікому з клоунів і на думку не спадало виступати у цирку без гриму і під своїм прізвищем. Він зробив це першим, і треба сказати, що, побачивши його ім'я на афішах, публіка частенько йшла на виставу Анатолія Дурова, після закінчення якої просто йшла геть.

Його виступи нерідко були гострими і актуальними, за що до багатьох російських міст в'їзд йому було заборонено категорично. Наприклад, Дуров міг запрошувати на арену глядачів, пропонуючи їм за винагороду у 100 рублів (величезні на ті часи гроші!) розламати срібну монету із зображенням царя. А коли у людини нічого не виходило, Дуров голосно говорив: «Ну, гаразд. Кидай вже уже ламати дурня!»

Варто зазначити, що Дурова з його дресованими поросятами, «вченими» собаками, конячками та гусями шалено любили не тільки у Росії, а й у багатьох європейських країнах, де він бував з гастролями. В Австро-Угорщині на його виступи приходив імператор із сім'єю. У Парижі на честь знаменитого клоуна викарбували спеціальний пам'ятний жетон. А у «Загальній енциклопедії циркового мистецтва», що вийшла в Дюссельдорфі, великому артисту було присвячено велику окрему статтю.

Славився Анатолій Дуров не лише своїм цирковим талантом. Літературні критики позитивно відгукувалися про його вірші. А художники відзначали рідкісне вміння Дурова створювати картини на склі: задній план він робив на звороті скла, а ближчі предмети зображував на передньому плані. Зараз це назвали б 3D-форматом. А ще він захоплювався авіацією, зйомками у кіно та музейною творчістю. І навіть у своєму маєтку під Воронежем улаштував справжній музей, у якому особисто проводив екскурсії.

Помер Анатолій Дуров несподівано. На гастролях у Маріуполі підхопив запалення легенів і протягом кількох днів, не впоравшись із хворобою, тихо відійшов у інший світ.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.